Ivan Semesyuk
Шо?
Продовжимо лекцію про різні аспекти укрреальності. Існує цікавий мовний феномен в Україні, котрий характерний для частини мешканців нашого варварського королівства. Відомо, що не всі в країні добре володіють державною балачкою, і це є цілком нормально, бо і так прогрес майже нереальний. І от серед частини з тих, хто поки ще не наловчився вправно теревенити, існує смішна психічна пухлина - "Ну я вообще-то очень люблю украинский язык, но только такой шоб чистый был, без этих всяких там галицызмов, а то сейчас язык испортили этими всеми ихними полонизмами, и потому я лучше вообще не буду, поскольку потому что".
Те, що в усьому винні галичани, жиди і поляки - це канєшно ясно, як божий день, не в тому річ. Дивує інше - чому лексика, що характерна для певної частини українців не має права проникати в загальне тіло мови? Хто це взагалі вигадав? Ні, нікуя, треба щоби було як в Котляревського, а не як в Коцюбинського! Але ж і цього не вживають. Особисто мене абсолютно не лякають різноманітні варіанти суржа на базі мови - від кубанської балачки до тячівського мугикання. Навпаки, гнучкісь української мови дуже тішить, бо вона, завдяки запозиченням, як внутрішнім так і зовнішнім, інструментально дуже насичена. Українська може бути дуже шляхетною, але може бути й телячою. Може бути лютою, а може й кумедною. А ці всі наші гекання, гакання, шокання і тюкання взагалі обожнюю. Колись мені розповіли про кумедний випадок лінгво-паралічу на кримському пляжі.
Один пацанчік-кієвлянчік грів на сонечку своє аграрне тіло, аж раптом стався побутовий конфлікт на геополітичному грунті з якимсь "русскі парєнь". Якщо в старі часи русскоє воінство починало навалу з татарського "ура!", то нині користується питомо слов'янським бойовим окликом "чьо!". Так ось цей русскій чєловєк почав пацанчіка-кієвлянчіка жорстко "за-ти-чьоківать", на що той не розгубивсь, встав з пляшного тапчана і почав русского чєловєка "зашоківать" - Шо, блядь чьо? Шо чьо, блядь?! Шо чьо?!
Конфлікт було вичервано, а мораль озвучено, і вона вельми проста - якщо хтось замислить поставити пам'ятник вкраїнській ідентичності, то він мусить створити тяжкий гранітний монумент нашому загальнодержавному ШО? і поставити його на Майдані замість Тьоті На Стовпі. Тільки уявіть собі - гігантське стометрове гранітне ШО? освітлене сотнею військових прожекторів. Як на мене - ахуєнно.