ось ще один матеріял для форумних "розумників", які вважають, що головне - зковирнути ярьому і справи одразу підуть.
Стаття присвячена дослідженню інституту зупинення досудового провадження за новим КПК України. Проаналізовано норми кримінального процесуального законодавства щодо підстав,умов і процесуального порядку зупинення досудового провадження та інших взаємопов’язаних з ними норм законодавства. Виявлено деякі недосконалості нормативного регулювання суспільних відносин, що виникають на практиці при реалізації інституту зупинення досудового розслідування, які стосуються ситуацій, пов’язаних з розшуком осіб, котрим, з різних причин, не було вручено повідомлення про підозру. Автор звертає увагу на деякі позитивні моменти дії у цих ситуаціях норм КПК України 1960 року. Внесено відповідні пропозиції з удосконалення чинного законодавства, пов’язаного із зупиненням досудового розслідування.Богдан РОМАНЮК, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України:
Нині
підозрюваною визнається особа, котрій вручено повідомлення про підозру. Але
відсутня законодавча процесуальна форма, як діяти суб’єкту розслідування, якщо особа не з’явилася за викликом для вручення повідомлення про підозру й місце знаходження її невідоме. Адже, за нині чинним законом,
розшук (ст. 281 КПК) може бути оголошений тільки щодо підозрюваного. Немає відповіді й на інші питання, пов’язані з розшуком особи, місце знаходження котрої невідоме.
У ч. 1 ст. 42 нового КПК сказано:
підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276–279, повідомлено про підозру. Таке повідомлення має бути письмовим і вручається слідчим або прокурором (ст. ст. 277–278 КПК). А як має відбуватися ця процесуальна дія?
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України
письмове повідомлення вручається у день його складення, а у разі неможливості - в спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, тобто шляхом виклику або приводу. Повідомлення у кримінальному провадженні, зазначене в ч. 3 ст. 111 глави 6 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Відповідно до частин 1–7 ст. 135 КПК
особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду шляхом вручення повістки про виклик, надсилання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання
повістка вручається під розписку дорослому члену її сім’ї чи іншій особі, котра з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Законодавець вказує (ст.136 глави 11 КПК),
що таке опосередковане вручення виклику повинно бути належним чином підтверджене особою, яка отримала повістку про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Для цього потрібні: підпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні; відеозапис вручення їй повістки; будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд
про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у разі підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
Як бути, якщо особа з тих чи інших причин не отримала відповідного документа про виклик або у слідства немає належного підтвердження про такий факт? Це може бути пов’язано з декількома ситуаціями. Перша. Особа, котра отримала виклик поштою чи через інший вид зв’язку, знищила його та сліди отримання. Друга.
Всі намагання вручити особисто повістку про виклик такій особі не увінчалися успіхом. Особа категорично відмовилася отримувати повістку чи знайомитися з її змістом, яку доставили у визначений законом спосіб, а будь-які кіно-, відео-, фотоматеріали про намагання такого вручення чи ознайомлення з її змістом, відсутні.
Після цього особа зникла з місця проживання чи тимчасового перебування. Отже,
в усіх наведених випадках особа не є підозрюваною, оскільки виклик не відбувся і її не повідомлено про підозру. Звідси випливає: навіть, якщо для особи підготовлено повідомлення про підозру, усі можливі слідчі дії без її участі виконано, зупинити провадження не можна – формально
немає підозрюваної особи. Таку особу також не можна оголосити в розшук, а відтак і проводити оперативно-розшукові заходи, попри те, що вона навіть умисно переховується від органів розслідування. У ч. 1 ст. 281 КПК сказано, що
розшук оголошується тільки стосовно підозрюваного.За таких обставин виникає ще одна проблема. Як бути із застосуванням строків давності для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності такої особи? У законі (ч. 2 ст. 49 Кримінального кодексу України) зазначено:
перебіг давності зупиняється, якщо особа, «…що вчинила злочин, ухилилась від слідства…». Якщо виходити з формальностей нині чинної редакції КПК, то
такій особі, «що вчинила злочин», має бути вручено повідомлення про підозру, а процес такого вручення, як уже зазначено, не відбувся.
У такому разі процесуальні терміни спливатимуть на користь цієї особи, бо наближатимуть звільнення від кримінальної відповідальності!
Якщо дотримуватися положення нового КПК, особа стає підозрюваною з моменту вручення повідомлення про підозру, отож, у разі невручення повідомлення про підозру воно втрачає юридичну силу.
На підставі викладеного
вважаємо, що особа має здобувати статус підозрюваної не з дня оголошення повідомлення про підозру, а з моменту складення цього процесуального акта. Це сприятиме розв’язанню й інших викладених нами проблемних питань, які стосуються
зупинення слідства та оголошення розшуку підозрюваного. Тому пропонуємо:1. Внести зміни до ч. 1 ст. 42 КПК України.
Замість слів «якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього кодексу, повідомлено про підозру» записати «щодо якої відповідно до вимог статей 276–277 цього кодексу складено повідомлення про підозру» і далі за текстом.
2. У ч. 1 ст. 280 КПК
вилучити слова «після повідомлення особі про підозру».
3. Зі змісту тексту п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК вилучити сполучник «і» та вставити сполучник «або».
4. Частину 1 ст. 281 КПК вкласти з наведеними змінами редакції п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК.
