Суд визнав, що Мусія не мали права відсторонити з посади.

[злата]

Окружний адмінсуд Києва визнав, що розпорядження Кабміну про відсторонення Олега Мусія від обов'язків міністра охорони здоров'я не відповідає законодавству.

(click to show/hide)

Про це "Українським новинам" повідомив адвокат Мусія Олег Спіженко.

"Суд дійшов висновку, що відсторонення Мусія з посади міністра охорони здоров'я не передбачено чинним законодавством, але в позові (з вимогою захисту визнати розпорядження Кабміну незаконним) відмовили, оскільки Кабмін сам виправив свою помилку й розпорядження скасував 3 грудня", - сказав він.

Зі слів Спіженка, захист не задоволений цим рішенням суду, оскільки, на його думку, суд мав визнати незаконність розпорядження, але ухилився від такого висновку.

Спіженко стверджує, що захист буде оскаржувати це рішення, вимагаючи щоб суд визнав розпорядження Кабміну незаконним.

Як відомо, 1 жовтня Кабмін відсторонив Мусія від виконання обов'язків міністра охорони здоров'я й призначив в. о. міністра заступника міністра охорони здоров'я - керівника апарата Василя Лазоришинця.

Мусій вважає своє відсторонення протизаконним.

Мусій виграв вибори в депутати Ради в окрузі №124 у Львівській області.http://www.pravda.com.ua/news/2014/12/23/7053065/

[Feral Cat]

О, панєслась...
Згадали, як нового міністра призначили. Та ще й чужого. 

[Мирон]

Та там і без суду то було ясно.

[злата]

Шанована людина, представник Майдану в уряді. Виганяли з уряду голосно, на всю країну ганьбили.  А відновлення репутації і справедливості відбувається тихо і непомітно. Як завжди.

(click to show/hide)

говоримо з Олегом Мусієм.
 — Чи дали вам змогу сформувати власну команду у міністерстві?
— Наступного дня після призначення я запропонував заступникам попереднього міністра написати заяви про звільнення, позаяк після Майдану мають прийти нові кадри. Крім того, відразу наступного дня після призначення (це було 28 лютого) я зібрав весь трудовий колектив й оголосив, що тепер буде нове бачення роботи міністерства. Зокрема, я забороняю всі корупційні схеми, відкати, які були в моді, мене це не цікавить і до мене прошу з цими питаннями не звертатися.
— Як вони відреагували?
— Першою реакцією була мовчазна згода.

Але вже за два дні найбільший корупціонер міністерства, “гаманець” Саші-стоматолога (Олександра Януковича, си­на екс-президента. — Ред.) Роман Богачов відкликав свою заяву на звільнення, пішов на лікарняний і дуже довго мучив усіх і вся, не звільняючись. Це заступник міністра — керівник апарату міністерства. Люди брали лікарняний, де, за законом, мають право перебувати без звільнення чотири місяці поспіль. Далі їм як держслужбовцям слід запропонувати іншу роботу в міністерстві — узагалі звільнити не можна. — І лише якщо вони відмовляються від нижчих посад, тоді уряд може їх звільнити, — каже Олег Мусій. — Наголошую, що саме уряд, бо, за нинішнім законом про Кабмін, міністр не може сам ні звільнити, ні призначити собі заступників. Це, хоч і за його поданням, може зробити тільки Каб­мін на своєму засіданні. Якщо за попередньою версією закону міністр міг принаймні догану оголосити заступникові, то тепер він і цього права позбавлений — усе тільки Кабмін. І я у всій красі відчув на собі особливості цього закону, коли моє подання на другу догану мого першого заступника — голови тендерного комітету — пролежало на столі у прем’єр-міністра три місяці!

Три місяці Яценюк не реагував, а коли йому стало вигідно, він дуже швидко зреагував. І дуже своєрідно — заодно й мене відсторонивши.
 — Мова про Руслана Салютіна, безпосередньо відповідального за проведення держзакупівель ліків для громадян за державними програмами?
— Так.
— Ви звинувачуєте Салютіна, але ж це ви вносили його кандидатуру на призначення Кабміном!
— Насправді все не так, як виглядає на перший погляд. Бо реально, за відновленою Конституцією-2004, уряд формує коаліція парламентських фракцій Верховної Ради. Так-от, на старті роботи нового уряду мені було пояснено, що нам потрібні голоси у Верховній Раді, а у парламенті є “Удар”, є “Батьківщина” й умовна група “Фронту змін”, є “Свобода”, які мають бути представлені у вашому міністерстві.

Тому треба призначити тих чи інших заступників від різних політичних сил, щоб потім у парламенті мати підтримку уряду.
 — І яку ж політсилу представляв Салютін?
 — Квоту Яценюка і його неофіційного “казначея” Мартиненка! Рекомендували його як доброго фахівця. Він справді начебто професор, доктор наук, мав певний управлінський досвід, я знав його як голову координаційного цент­ру трансплантації органів міністерства. Сам Салютін запевнив, що тісно працюватиме в команді зі мною. Ну, думаю, якщо прем’єр пропонує, якихось підстав опиратися цій кандидатурі я начебто не маю. Натомість на інших заступників я вже пропонував людей, котрим особисто довіряю. У відповідь — спротив прем’єр-міністра, ніхто йому не підходить.

Цілковите блокування, крім Салютіна, два місяці не призначали жодного заступника міністра! Така принципова позиція Яценюка. Викручуйся, як хочеш, а ми тобі не призначимо.
— І як же ви викручувалися?
 — О! Тоді я навчився працювати у міністерстві по 16 годин — із восьмої ранку до дванадцятої ночі. Щодня, без вихідних. А як інакше замінити виконання функцій, які мали б робити три заступники міністра?

У другій половині квітня мені запропонували призначити заступником міністра — керівником апарату Василя Лазоришинця. Це за квотою “Удару”. Я натомість запропонував призначити іншим заступником Наталю Лісневську — людину, котрій довіряв, знаного фахівця з медичного права (до речі, також захищала майданівців на судових засіданнях під час революції). Так і домовилися з прем’єром: він дає квоту “Удару”, але водночас не противиться призначенню бодай одного заступника, якого хочу я. Уже в серпні призначили ще одного заступника не з моєї команди — Юрія Савка.
 — Як же відбувся провал із закупівлями ліків на мільярди гривень?
— Закупівлі за державний рахунок перейшли у відання новопризначеного першого заступника Руслана Салютіна. Того самого — від команди Мартиненка — Яценюка. У його підпорядкуванні був відділ закупівель, він очолив тендерний комітет. По-суті, це була повна відповідальність першого заступника — усі повноваження щодо держзакупівель були в ньо­го. Я говорив із ним, він неодноразово обіцяв провести тендери, однак нічого не відбувалося.

Тоді десь через місяць-півтора я став уже давати йому офіційні доручення — у фор­мі окремих доручень, доручень апаратних нарад... Зміст їх один: негайно провести закупівлі, негайно розблокувати процес із тендерами. Однак упродовж травня-червня це ситуацію не змінило. Тоді вже на рівень Кабінету Міністрів вийшло це питання, вже прем’єр почав давати мені доручення на міністерство. Я знову доручав людині, котра за це відповідала. Однак Салютін на це реагував мляво або зовсім не реагував. Як наслідок, ще у липні я подав прем’єр-міністрові першу заяву з проханням оголосити моєму першому заступнику другу догану, позаяк він не виконує своїх обов’язків.
— А коли в Салютіна була перша догана?
— Ще у травні. Був скандал із невиплатою належних коштів родичам героїв Небесної сотні, прем’єр дуже гостро відреагував. Було проведене службове розслідування, яке встановило відповідальність Салютіна за невиконання цієї роботи, і Кабмін оголосив йому догану. Але коли я зробив подання на другу догану, то оголошення її автоматично означало б звільнення Салютіна з посади.

А в них розподіл посад за партійними квотами, тим паче, що ця квота — прем’єрська... Ось тому, мабуть, він і вирішив позбутися мене. Називаючи речі своїми іменами, просто помститися.
— Як ви пояснюєте дії Салютіна? Чому він стільки часу відмовлявся проводити держзакупівлі?
— Щиро кажучи, це — саботаж, аби підставити мене як міністра. З іншого боку, маю визнати, що ситуація, у якій ми цього року опинилися, не давала можливості стандартно вирішувати це завдання і потребувала надзусиль.
— Чому?
— Через девальвацію гривні, зростання цін на ліки у порівнянні з торішніми (коли затверджували бюджет закупівель у 2014-му) сягає 80%. Ще й 7% ПДВ запровадили на ліки. А тендерне законодавство, яке ініціювали Кабінет Міністрів і сам Арсеній Петрович, виявилося абсолютно не досконалим. Інструментів, завдяки яким можна було б домогтися певного зниження цін, не було. Притім зустрічі з учасниками ринку показали, що лише 5% із запланованого фірми готові продати за торішніми цінами. Крім того, треба ж було боротися з корупцією. “Відкати” раніше становили щонайменше 20 — 30%. Я був категорично проти цього. А фармацевтична мафія, яка 15 років торгувала з Міністерством охорони здоров’я на таких особливих умовах, вирішила показати мені, де раки зимують, і заблокувати держзакупівлі навіть там, де їх можна було провести. Вони просто не виходили на торги!
— А чому не можна закуповувати просто у виробників?
— Держзакупівлі відбуваються у гривні, тож українські ліки ще можна закуповувати безпосередньо у виробника, але їх тільки 20%.

Натомість імпортні доводиться закуповувати тільки через посередників, бо потрібен хтось, хто спочатку закупить за інвалюту перед тим, як продати міністерству за гривні. Найбільші проблеми у зв’язку з цим виникли з вакцинами, а особливо з протитуберкульозним щепленням — БЦЖ. В Україні ця вакцина сертифікована від двох російських виробників, які нам її постійно постачали. Але раніше в нас запровадили вимогу щодо відповідності обов’язковим у ЄС виробничим стандартам GMP. Ці російські постачальники не сертифіковані за стандартами GMP і, відповідно, у 2014 році втратили можливість узагалі виходити зі своєю продукцією на наш ринок. — Як наслідок... — ...Маємо таку картину. Торік одна російська вакцина БЦЖ коштувала 1,8 гривні. Цього року на перше коло торгів усе-таки виходять два посередники з російською ж вакциною — один пропонує ціну 5 гривень, другий — 5,5 гривні. Тобто утричі дорожче, хоча ні девальвація гривні, ні новий 7% податок 300% ціни від торішньої не дають! І виходить польська фірма з тамтешньою вакциною по 8,8 гривні за дозу. Вона має сертифікат GMP, але від російської торік дорожча, як бачимо, майже вп’ятеро. Як наслідок, тендерний комітет не закуповує нічого у зв’язку зі значним перевищенням планової ціни. А на друге коло торгів із БЦЖ не виходить узагалі жоден виробник. Нуль. Купити просто нема в кого.

І ще ситуація. Попри непроведені закупівлі, насправді ми маємо на складах майже 600 тисяч доз БЦЖ. Це — російська вакцина, закуплена торік, до вступу в дію вимоги про GMP-сертифікацію. Вона має ще рік терміну зберігання, однак використовувати її ми не можемо, бо в неї закінчився виданий Україною дозвіл на продаж. Тепер спеціальний дозвіл має видати Верховна Рада, а парламент на сьогодні це питання не розглянув. Така собі картина.
— Яка картина з іншими медикаментами?
— Загалом міністерство за різними 40 підвидами програм закуповує продукцію на 2,1 мільярда гривень. Це 400 найменувань виробів медичного призначення. Так-от, залишки на складах за цими позиціями сягають від 30 до 60% річної потреби. Як наслідок, залишків ліків від СНІДу, багатьох препаратів проти туберкульозу достатньо, і навіть непроведення торгів у цьому році ніяк не вплине на обсяги безплатного забезпечення ними людей. І ще. Якщо ж говорити про цьогорічні ціни, то для стовідсоткового забезпечення треба 9 мільярдів гривень замість виділених нам 2,1 мільярда. У підсумку, з 2,1 мільярда майже на 500 мільйонів гривень тендери на сьогодні проведені й акцептовані, ще на 400 мільйонів тендери проведені, але процедура акцепту через робочі групи триває близько 10 днів і мала закінчитися до 7 жовтня (якби саме в такий “найвдаліший” момент уряд не вирішив звільнити голову тендерного комітету). Тендери ще на 500 мільйонів заблокував Антимонопольний комітет за скаргами фірм, які пропонували ліки за завищеними цінами і мають старі корупційні стосунки з АМК. І ще на 500 мільйонів тендери мали відбутися до 20 жовтня. Тобто механізм потроху закрутився. І саме в цей час, розуміючи, що нічого пред’явити народові перед виборами, прем’єр зробив те, що зробив. Незаконно і, вважаю, незаслужено. Думаю, крім бажання показати себе перед виборами рішучим борцем із недоліками, Яценюк — як перший номер виборчого списку “Народного фронту” — вирішив ще в одному сенсі використати свою посаду.
 — Чому ви так вважаєте?
 — А інакше це і неможливо оцінити! Судіть самі: у понеділок я, як і належиться, приходжу до прем’єр-міністра із заявою про відпустку для участі у виборчій кампанії. Каже, гаразд, розгляне. А в середу, на черговому засіданні Кабміну, замість оголосити про надання мені відпустки, виносить на голосування рішення про моє відсторонення від виконання обов’язків. Із присутніх членів Кабміну “за” голосує п’ятеро, а інші взагалі не голосують, притім, що загалом до складу Кабміну входить 15 осіб. Яценюк каже: “Одноголосно!” Крім того, жодним законом ніякого відсторонення не передбачено, а звільнити міністра з посади може тільки Верховна Рада!
 — Де-факто все-таки відпустка вийшла?
 — Де-факто вийшли беззаконня і політична розправа. Чому? Бо Яценюк фактично прагне зберегти незмінною корупційну систему, що діяла в охороні здоров’я багато літ. Яценюк — це модернізований режим Януковича. Терпіти таке свавілля я не збираюся і подаю до суду.

Андрій ГАНУС, http://antikor.com.ua/articles/16808-ministr_musij_jatsenjuk__tse_modernizovanij_rehim_janukovicha

[Feral Cat]

Шанована людина, представник Майдану в уряді. Виганяли з уряду голосно, на всю країну ганьбили.  А відновлення репутації і справедливості відбувається тихо і непомітно. Як завжди.

(click to show/hide)

говоримо з Олегом Мусієм.
 — Чи дали вам змогу сформувати власну команду у міністерстві?
— Наступного дня після призначення я запропонував заступникам попереднього міністра написати заяви про звільнення, позаяк після Майдану мають прийти нові кадри. Крім того, відразу наступного дня після призначення (це було 28 лютого) я зібрав весь трудовий колектив й оголосив, що тепер буде нове бачення роботи міністерства. Зокрема, я забороняю всі корупційні схеми, відкати, які були в моді, мене це не цікавить і до мене прошу з цими питаннями не звертатися.
— Як вони відреагували?
— Першою реакцією була мовчазна згода.

Але вже за два дні найбільший корупціонер міністерства, “гаманець” Саші-стоматолога (Олександра Януковича, си­на екс-президента. — Ред.) Роман Богачов відкликав свою заяву на звільнення, пішов на лікарняний і дуже довго мучив усіх і вся, не звільняючись. Це заступник міністра — керівник апарату міністерства. Люди брали лікарняний, де, за законом, мають право перебувати без звільнення чотири місяці поспіль. Далі їм як держслужбовцям слід запропонувати іншу роботу в міністерстві — узагалі звільнити не можна. — І лише якщо вони відмовляються від нижчих посад, тоді уряд може їх звільнити, — каже Олег Мусій. — Наголошую, що саме уряд, бо, за нинішнім законом про Кабмін, міністр не може сам ні звільнити, ні призначити собі заступників. Це, хоч і за його поданням, може зробити тільки Каб­мін на своєму засіданні. Якщо за попередньою версією закону міністр міг принаймні догану оголосити заступникові, то тепер він і цього права позбавлений — усе тільки Кабмін. І я у всій красі відчув на собі особливості цього закону, коли моє подання на другу догану мого першого заступника — голови тендерного комітету — пролежало на столі у прем’єр-міністра три місяці!

Три місяці Яценюк не реагував, а коли йому стало вигідно, він дуже швидко зреагував. І дуже своєрідно — заодно й мене відсторонивши.
 — Мова про Руслана Салютіна, безпосередньо відповідального за проведення держзакупівель ліків для громадян за державними програмами?
— Так.
— Ви звинувачуєте Салютіна, але ж це ви вносили його кандидатуру на призначення Кабміном!
— Насправді все не так, як виглядає на перший погляд. Бо реально, за відновленою Конституцією-2004, уряд формує коаліція парламентських фракцій Верховної Ради. Так-от, на старті роботи нового уряду мені було пояснено, що нам потрібні голоси у Верховній Раді, а у парламенті є “Удар”, є “Батьківщина” й умовна група “Фронту змін”, є “Свобода”, які мають бути представлені у вашому міністерстві.

Тому треба призначити тих чи інших заступників від різних політичних сил, щоб потім у парламенті мати підтримку уряду.
 — І яку ж політсилу представляв Салютін?
 — Квоту Яценюка і його неофіційного “казначея” Мартиненка! Рекомендували його як доброго фахівця. Він справді начебто професор, доктор наук, мав певний управлінський досвід, я знав його як голову координаційного цент­ру трансплантації органів міністерства. Сам Салютін запевнив, що тісно працюватиме в команді зі мною. Ну, думаю, якщо прем’єр пропонує, якихось підстав опиратися цій кандидатурі я начебто не маю. Натомість на інших заступників я вже пропонував людей, котрим особисто довіряю. У відповідь — спротив прем’єр-міністра, ніхто йому не підходить.

Цілковите блокування, крім Салютіна, два місяці не призначали жодного заступника міністра! Така принципова позиція Яценюка. Викручуйся, як хочеш, а ми тобі не призначимо.
— І як же ви викручувалися?
 — О! Тоді я навчився працювати у міністерстві по 16 годин — із восьмої ранку до дванадцятої ночі. Щодня, без вихідних. А як інакше замінити виконання функцій, які мали б робити три заступники міністра?

У другій половині квітня мені запропонували призначити заступником міністра — керівником апарату Василя Лазоришинця. Це за квотою “Удару”. Я натомість запропонував призначити іншим заступником Наталю Лісневську — людину, котрій довіряв, знаного фахівця з медичного права (до речі, також захищала майданівців на судових засіданнях під час революції). Так і домовилися з прем’єром: він дає квоту “Удару”, але водночас не противиться призначенню бодай одного заступника, якого хочу я. Уже в серпні призначили ще одного заступника не з моєї команди — Юрія Савка.
 — Як же відбувся провал із закупівлями ліків на мільярди гривень?
— Закупівлі за державний рахунок перейшли у відання новопризначеного першого заступника Руслана Салютіна. Того самого — від команди Мартиненка — Яценюка. У його підпорядкуванні був відділ закупівель, він очолив тендерний комітет. По-суті, це була повна відповідальність першого заступника — усі повноваження щодо держзакупівель були в ньо­го. Я говорив із ним, він неодноразово обіцяв провести тендери, однак нічого не відбувалося.

Тоді десь через місяць-півтора я став уже давати йому офіційні доручення — у фор­мі окремих доручень, доручень апаратних нарад... Зміст їх один: негайно провести закупівлі, негайно розблокувати процес із тендерами. Однак упродовж травня-червня це ситуацію не змінило. Тоді вже на рівень Кабінету Міністрів вийшло це питання, вже прем’єр почав давати мені доручення на міністерство. Я знову доручав людині, котра за це відповідала. Однак Салютін на це реагував мляво або зовсім не реагував. Як наслідок, ще у липні я подав прем’єр-міністрові першу заяву з проханням оголосити моєму першому заступнику другу догану, позаяк він не виконує своїх обов’язків.
— А коли в Салютіна була перша догана?
— Ще у травні. Був скандал із невиплатою належних коштів родичам героїв Небесної сотні, прем’єр дуже гостро відреагував. Було проведене службове розслідування, яке встановило відповідальність Салютіна за невиконання цієї роботи, і Кабмін оголосив йому догану. Але коли я зробив подання на другу догану, то оголошення її автоматично означало б звільнення Салютіна з посади.

А в них розподіл посад за партійними квотами, тим паче, що ця квота — прем’єрська... Ось тому, мабуть, він і вирішив позбутися мене. Називаючи речі своїми іменами, просто помститися.
— Як ви пояснюєте дії Салютіна? Чому він стільки часу відмовлявся проводити держзакупівлі?
— Щиро кажучи, це — саботаж, аби підставити мене як міністра. З іншого боку, маю визнати, що ситуація, у якій ми цього року опинилися, не давала можливості стандартно вирішувати це завдання і потребувала надзусиль.
— Чому?
— Через девальвацію гривні, зростання цін на ліки у порівнянні з торішніми (коли затверджували бюджет закупівель у 2014-му) сягає 80%. Ще й 7% ПДВ запровадили на ліки. А тендерне законодавство, яке ініціювали Кабінет Міністрів і сам Арсеній Петрович, виявилося абсолютно не досконалим. Інструментів, завдяки яким можна було б домогтися певного зниження цін, не було. Притім зустрічі з учасниками ринку показали, що лише 5% із запланованого фірми готові продати за торішніми цінами. Крім того, треба ж було боротися з корупцією. “Відкати” раніше становили щонайменше 20 — 30%. Я був категорично проти цього. А фармацевтична мафія, яка 15 років торгувала з Міністерством охорони здоров’я на таких особливих умовах, вирішила показати мені, де раки зимують, і заблокувати держзакупівлі навіть там, де їх можна було провести. Вони просто не виходили на торги!
— А чому не можна закуповувати просто у виробників?
— Держзакупівлі відбуваються у гривні, тож українські ліки ще можна закуповувати безпосередньо у виробника, але їх тільки 20%.

Натомість імпортні доводиться закуповувати тільки через посередників, бо потрібен хтось, хто спочатку закупить за інвалюту перед тим, як продати міністерству за гривні. Найбільші проблеми у зв’язку з цим виникли з вакцинами, а особливо з протитуберкульозним щепленням — БЦЖ. В Україні ця вакцина сертифікована від двох російських виробників, які нам її постійно постачали. Але раніше в нас запровадили вимогу щодо відповідності обов’язковим у ЄС виробничим стандартам GMP. Ці російські постачальники не сертифіковані за стандартами GMP і, відповідно, у 2014 році втратили можливість узагалі виходити зі своєю продукцією на наш ринок. — Як наслідок... — ...Маємо таку картину. Торік одна російська вакцина БЦЖ коштувала 1,8 гривні. Цього року на перше коло торгів усе-таки виходять два посередники з російською ж вакциною — один пропонує ціну 5 гривень, другий — 5,5 гривні. Тобто утричі дорожче, хоча ні девальвація гривні, ні новий 7% податок 300% ціни від торішньої не дають! І виходить польська фірма з тамтешньою вакциною по 8,8 гривні за дозу. Вона має сертифікат GMP, але від російської торік дорожча, як бачимо, майже вп’ятеро. Як наслідок, тендерний комітет не закуповує нічого у зв’язку зі значним перевищенням планової ціни. А на друге коло торгів із БЦЖ не виходить узагалі жоден виробник. Нуль. Купити просто нема в кого.

І ще ситуація. Попри непроведені закупівлі, насправді ми маємо на складах майже 600 тисяч доз БЦЖ. Це — російська вакцина, закуплена торік, до вступу в дію вимоги про GMP-сертифікацію. Вона має ще рік терміну зберігання, однак використовувати її ми не можемо, бо в неї закінчився виданий Україною дозвіл на продаж. Тепер спеціальний дозвіл має видати Верховна Рада, а парламент на сьогодні це питання не розглянув. Така собі картина.
— Яка картина з іншими медикаментами?
— Загалом міністерство за різними 40 підвидами програм закуповує продукцію на 2,1 мільярда гривень. Це 400 найменувань виробів медичного призначення. Так-от, залишки на складах за цими позиціями сягають від 30 до 60% річної потреби. Як наслідок, залишків ліків від СНІДу, багатьох препаратів проти туберкульозу достатньо, і навіть непроведення торгів у цьому році ніяк не вплине на обсяги безплатного забезпечення ними людей. І ще. Якщо ж говорити про цьогорічні ціни, то для стовідсоткового забезпечення треба 9 мільярдів гривень замість виділених нам 2,1 мільярда. У підсумку, з 2,1 мільярда майже на 500 мільйонів гривень тендери на сьогодні проведені й акцептовані, ще на 400 мільйонів тендери проведені, але процедура акцепту через робочі групи триває близько 10 днів і мала закінчитися до 7 жовтня (якби саме в такий “найвдаліший” момент уряд не вирішив звільнити голову тендерного комітету). Тендери ще на 500 мільйонів заблокував Антимонопольний комітет за скаргами фірм, які пропонували ліки за завищеними цінами і мають старі корупційні стосунки з АМК. І ще на 500 мільйонів тендери мали відбутися до 20 жовтня. Тобто механізм потроху закрутився. І саме в цей час, розуміючи, що нічого пред’явити народові перед виборами, прем’єр зробив те, що зробив. Незаконно і, вважаю, незаслужено. Думаю, крім бажання показати себе перед виборами рішучим борцем із недоліками, Яценюк — як перший номер виборчого списку “Народного фронту” — вирішив ще в одному сенсі використати свою посаду.
 — Чому ви так вважаєте?
 — А інакше це і неможливо оцінити! Судіть самі: у понеділок я, як і належиться, приходжу до прем’єр-міністра із заявою про відпустку для участі у виборчій кампанії. Каже, гаразд, розгляне. А в середу, на черговому засіданні Кабміну, замість оголосити про надання мені відпустки, виносить на голосування рішення про моє відсторонення від виконання обов’язків. Із присутніх членів Кабміну “за” голосує п’ятеро, а інші взагалі не голосують, притім, що загалом до складу Кабміну входить 15 осіб. Яценюк каже: “Одноголосно!” Крім того, жодним законом ніякого відсторонення не передбачено, а звільнити міністра з посади може тільки Верховна Рада!
 — Де-факто все-таки відпустка вийшла?
 — Де-факто вийшли беззаконня і політична розправа. Чому? Бо Яценюк фактично прагне зберегти незмінною корупційну систему, що діяла в охороні здоров’я багато літ. Яценюк — це модернізований режим Януковича. Терпіти таке свавілля я не збираюся і подаю до суду.

Андрій ГАНУС, http://antikor.com.ua/articles/16808-ministr_musij_jatsenjuk__tse_modernizovanij_rehim_janukovicha

А тепер всі перелякалися грузина, і вирішили відновити Мусія. Мовляв, свій - можа буде домовитися...

[Мирон]

Шанована людина, представник Майдану в уряді. Виганяли з уряду голосно, на всю країну ганьбили.  А відновлення репутації і справедливості відбувається тихо і непомітно. Як завжди.

(click to show/hide)

говоримо з Олегом Мусієм.
 — Чи дали вам змогу сформувати власну команду у міністерстві?
— Наступного дня після призначення я запропонував заступникам попереднього міністра написати заяви про звільнення, позаяк після Майдану мають прийти нові кадри. Крім того, відразу наступного дня після призначення (це було 28 лютого) я зібрав весь трудовий колектив й оголосив, що тепер буде нове бачення роботи міністерства. Зокрема, я забороняю всі корупційні схеми, відкати, які були в моді, мене це не цікавить і до мене прошу з цими питаннями не звертатися.
— Як вони відреагували?
— Першою реакцією була мовчазна згода.

Але вже за два дні найбільший корупціонер міністерства, “гаманець” Саші-стоматолога (Олександра Януковича, си­на екс-президента. — Ред.) Роман Богачов відкликав свою заяву на звільнення, пішов на лікарняний і дуже довго мучив усіх і вся, не звільняючись. Це заступник міністра — керівник апарату міністерства. Люди брали лікарняний, де, за законом, мають право перебувати без звільнення чотири місяці поспіль. Далі їм як держслужбовцям слід запропонувати іншу роботу в міністерстві — узагалі звільнити не можна. — І лише якщо вони відмовляються від нижчих посад, тоді уряд може їх звільнити, — каже Олег Мусій. — Наголошую, що саме уряд, бо, за нинішнім законом про Кабмін, міністр не може сам ні звільнити, ні призначити собі заступників. Це, хоч і за його поданням, може зробити тільки Каб­мін на своєму засіданні. Якщо за попередньою версією закону міністр міг принаймні догану оголосити заступникові, то тепер він і цього права позбавлений — усе тільки Кабмін. І я у всій красі відчув на собі особливості цього закону, коли моє подання на другу догану мого першого заступника — голови тендерного комітету — пролежало на столі у прем’єр-міністра три місяці!

Три місяці Яценюк не реагував, а коли йому стало вигідно, він дуже швидко зреагував. І дуже своєрідно — заодно й мене відсторонивши.
 — Мова про Руслана Салютіна, безпосередньо відповідального за проведення держзакупівель ліків для громадян за державними програмами?
— Так.
— Ви звинувачуєте Салютіна, але ж це ви вносили його кандидатуру на призначення Кабміном!
— Насправді все не так, як виглядає на перший погляд. Бо реально, за відновленою Конституцією-2004, уряд формує коаліція парламентських фракцій Верховної Ради. Так-от, на старті роботи нового уряду мені було пояснено, що нам потрібні голоси у Верховній Раді, а у парламенті є “Удар”, є “Батьківщина” й умовна група “Фронту змін”, є “Свобода”, які мають бути представлені у вашому міністерстві.

Тому треба призначити тих чи інших заступників від різних політичних сил, щоб потім у парламенті мати підтримку уряду.
 — І яку ж політсилу представляв Салютін?
 — Квоту Яценюка і його неофіційного “казначея” Мартиненка! Рекомендували його як доброго фахівця. Він справді начебто професор, доктор наук, мав певний управлінський досвід, я знав його як голову координаційного цент­ру трансплантації органів міністерства. Сам Салютін запевнив, що тісно працюватиме в команді зі мною. Ну, думаю, якщо прем’єр пропонує, якихось підстав опиратися цій кандидатурі я начебто не маю. Натомість на інших заступників я вже пропонував людей, котрим особисто довіряю. У відповідь — спротив прем’єр-міністра, ніхто йому не підходить.

Цілковите блокування, крім Салютіна, два місяці не призначали жодного заступника міністра! Така принципова позиція Яценюка. Викручуйся, як хочеш, а ми тобі не призначимо.
— І як же ви викручувалися?
 — О! Тоді я навчився працювати у міністерстві по 16 годин — із восьмої ранку до дванадцятої ночі. Щодня, без вихідних. А як інакше замінити виконання функцій, які мали б робити три заступники міністра?

У другій половині квітня мені запропонували призначити заступником міністра — керівником апарату Василя Лазоришинця. Це за квотою “Удару”. Я натомість запропонував призначити іншим заступником Наталю Лісневську — людину, котрій довіряв, знаного фахівця з медичного права (до речі, також захищала майданівців на судових засіданнях під час революції). Так і домовилися з прем’єром: він дає квоту “Удару”, але водночас не противиться призначенню бодай одного заступника, якого хочу я. Уже в серпні призначили ще одного заступника не з моєї команди — Юрія Савка.
 — Як же відбувся провал із закупівлями ліків на мільярди гривень?
— Закупівлі за державний рахунок перейшли у відання новопризначеного першого заступника Руслана Салютіна. Того самого — від команди Мартиненка — Яценюка. У його підпорядкуванні був відділ закупівель, він очолив тендерний комітет. По-суті, це була повна відповідальність першого заступника — усі повноваження щодо держзакупівель були в ньо­го. Я говорив із ним, він неодноразово обіцяв провести тендери, однак нічого не відбувалося.

Тоді десь через місяць-півтора я став уже давати йому офіційні доручення — у фор­мі окремих доручень, доручень апаратних нарад... Зміст їх один: негайно провести закупівлі, негайно розблокувати процес із тендерами. Однак упродовж травня-червня це ситуацію не змінило. Тоді вже на рівень Кабінету Міністрів вийшло це питання, вже прем’єр почав давати мені доручення на міністерство. Я знову доручав людині, котра за це відповідала. Однак Салютін на це реагував мляво або зовсім не реагував. Як наслідок, ще у липні я подав прем’єр-міністрові першу заяву з проханням оголосити моєму першому заступнику другу догану, позаяк він не виконує своїх обов’язків.
— А коли в Салютіна була перша догана?
— Ще у травні. Був скандал із невиплатою належних коштів родичам героїв Небесної сотні, прем’єр дуже гостро відреагував. Було проведене службове розслідування, яке встановило відповідальність Салютіна за невиконання цієї роботи, і Кабмін оголосив йому догану. Але коли я зробив подання на другу догану, то оголошення її автоматично означало б звільнення Салютіна з посади.

А в них розподіл посад за партійними квотами, тим паче, що ця квота — прем’єрська... Ось тому, мабуть, він і вирішив позбутися мене. Називаючи речі своїми іменами, просто помститися.
— Як ви пояснюєте дії Салютіна? Чому він стільки часу відмовлявся проводити держзакупівлі?
— Щиро кажучи, це — саботаж, аби підставити мене як міністра. З іншого боку, маю визнати, що ситуація, у якій ми цього року опинилися, не давала можливості стандартно вирішувати це завдання і потребувала надзусиль.
— Чому?
— Через девальвацію гривні, зростання цін на ліки у порівнянні з торішніми (коли затверджували бюджет закупівель у 2014-му) сягає 80%. Ще й 7% ПДВ запровадили на ліки. А тендерне законодавство, яке ініціювали Кабінет Міністрів і сам Арсеній Петрович, виявилося абсолютно не досконалим. Інструментів, завдяки яким можна було б домогтися певного зниження цін, не було. Притім зустрічі з учасниками ринку показали, що лише 5% із запланованого фірми готові продати за торішніми цінами. Крім того, треба ж було боротися з корупцією. “Відкати” раніше становили щонайменше 20 — 30%. Я був категорично проти цього. А фармацевтична мафія, яка 15 років торгувала з Міністерством охорони здоров’я на таких особливих умовах, вирішила показати мені, де раки зимують, і заблокувати держзакупівлі навіть там, де їх можна було провести. Вони просто не виходили на торги!
— А чому не можна закуповувати просто у виробників?
— Держзакупівлі відбуваються у гривні, тож українські ліки ще можна закуповувати безпосередньо у виробника, але їх тільки 20%.

Натомість імпортні доводиться закуповувати тільки через посередників, бо потрібен хтось, хто спочатку закупить за інвалюту перед тим, як продати міністерству за гривні. Найбільші проблеми у зв’язку з цим виникли з вакцинами, а особливо з протитуберкульозним щепленням — БЦЖ. В Україні ця вакцина сертифікована від двох російських виробників, які нам її постійно постачали. Але раніше в нас запровадили вимогу щодо відповідності обов’язковим у ЄС виробничим стандартам GMP. Ці російські постачальники не сертифіковані за стандартами GMP і, відповідно, у 2014 році втратили можливість узагалі виходити зі своєю продукцією на наш ринок. — Як наслідок... — ...Маємо таку картину. Торік одна російська вакцина БЦЖ коштувала 1,8 гривні. Цього року на перше коло торгів усе-таки виходять два посередники з російською ж вакциною — один пропонує ціну 5 гривень, другий — 5,5 гривні. Тобто утричі дорожче, хоча ні девальвація гривні, ні новий 7% податок 300% ціни від торішньої не дають! І виходить польська фірма з тамтешньою вакциною по 8,8 гривні за дозу. Вона має сертифікат GMP, але від російської торік дорожча, як бачимо, майже вп’ятеро. Як наслідок, тендерний комітет не закуповує нічого у зв’язку зі значним перевищенням планової ціни. А на друге коло торгів із БЦЖ не виходить узагалі жоден виробник. Нуль. Купити просто нема в кого.

І ще ситуація. Попри непроведені закупівлі, насправді ми маємо на складах майже 600 тисяч доз БЦЖ. Це — російська вакцина, закуплена торік, до вступу в дію вимоги про GMP-сертифікацію. Вона має ще рік терміну зберігання, однак використовувати її ми не можемо, бо в неї закінчився виданий Україною дозвіл на продаж. Тепер спеціальний дозвіл має видати Верховна Рада, а парламент на сьогодні це питання не розглянув. Така собі картина.
— Яка картина з іншими медикаментами?
— Загалом міністерство за різними 40 підвидами програм закуповує продукцію на 2,1 мільярда гривень. Це 400 найменувань виробів медичного призначення. Так-от, залишки на складах за цими позиціями сягають від 30 до 60% річної потреби. Як наслідок, залишків ліків від СНІДу, багатьох препаратів проти туберкульозу достатньо, і навіть непроведення торгів у цьому році ніяк не вплине на обсяги безплатного забезпечення ними людей. І ще. Якщо ж говорити про цьогорічні ціни, то для стовідсоткового забезпечення треба 9 мільярдів гривень замість виділених нам 2,1 мільярда. У підсумку, з 2,1 мільярда майже на 500 мільйонів гривень тендери на сьогодні проведені й акцептовані, ще на 400 мільйонів тендери проведені, але процедура акцепту через робочі групи триває близько 10 днів і мала закінчитися до 7 жовтня (якби саме в такий “найвдаліший” момент уряд не вирішив звільнити голову тендерного комітету). Тендери ще на 500 мільйонів заблокував Антимонопольний комітет за скаргами фірм, які пропонували ліки за завищеними цінами і мають старі корупційні стосунки з АМК. І ще на 500 мільйонів тендери мали відбутися до 20 жовтня. Тобто механізм потроху закрутився. І саме в цей час, розуміючи, що нічого пред’явити народові перед виборами, прем’єр зробив те, що зробив. Незаконно і, вважаю, незаслужено. Думаю, крім бажання показати себе перед виборами рішучим борцем із недоліками, Яценюк — як перший номер виборчого списку “Народного фронту” — вирішив ще в одному сенсі використати свою посаду.
 — Чому ви так вважаєте?
 — А інакше це і неможливо оцінити! Судіть самі: у понеділок я, як і належиться, приходжу до прем’єр-міністра із заявою про відпустку для участі у виборчій кампанії. Каже, гаразд, розгляне. А в середу, на черговому засіданні Кабміну, замість оголосити про надання мені відпустки, виносить на голосування рішення про моє відсторонення від виконання обов’язків. Із присутніх членів Кабміну “за” голосує п’ятеро, а інші взагалі не голосують, притім, що загалом до складу Кабміну входить 15 осіб. Яценюк каже: “Одноголосно!” Крім того, жодним законом ніякого відсторонення не передбачено, а звільнити міністра з посади може тільки Верховна Рада!
 — Де-факто все-таки відпустка вийшла?
 — Де-факто вийшли беззаконня і політична розправа. Чому? Бо Яценюк фактично прагне зберегти незмінною корупційну систему, що діяла в охороні здоров’я багато літ. Яценюк — це модернізований режим Януковича. Терпіти таке свавілля я не збираюся і подаю до суду.

Андрій ГАНУС, http://antikor.com.ua/articles/16808-ministr_musij_jatsenjuk__tse_modernizovanij_rehim_janukovicha

А тепер всі перелякалися грузина, і вирішили відновити Мусія. Мовляв, свій - можа буде домовитися...

Креоли і плюгаві раби сміються з того, як до тебе вкотре ніхуя не доходить.

[Feral Cat]

Шанована людина, представник Майдану в уряді. Виганяли з уряду голосно, на всю країну ганьбили.  А відновлення репутації і справедливості відбувається тихо і непомітно. Як завжди.

(click to show/hide)

говоримо з Олегом Мусієм.
 — Чи дали вам змогу сформувати власну команду у міністерстві?
— Наступного дня після призначення я запропонував заступникам попереднього міністра написати заяви про звільнення, позаяк після Майдану мають прийти нові кадри. Крім того, відразу наступного дня після призначення (це було 28 лютого) я зібрав весь трудовий колектив й оголосив, що тепер буде нове бачення роботи міністерства. Зокрема, я забороняю всі корупційні схеми, відкати, які були в моді, мене це не цікавить і до мене прошу з цими питаннями не звертатися.
— Як вони відреагували?
— Першою реакцією була мовчазна згода.

Але вже за два дні найбільший корупціонер міністерства, “гаманець” Саші-стоматолога (Олександра Януковича, си­на екс-президента. — Ред.) Роман Богачов відкликав свою заяву на звільнення, пішов на лікарняний і дуже довго мучив усіх і вся, не звільняючись. Це заступник міністра — керівник апарату міністерства. Люди брали лікарняний, де, за законом, мають право перебувати без звільнення чотири місяці поспіль. Далі їм як держслужбовцям слід запропонувати іншу роботу в міністерстві — узагалі звільнити не можна. — І лише якщо вони відмовляються від нижчих посад, тоді уряд може їх звільнити, — каже Олег Мусій. — Наголошую, що саме уряд, бо, за нинішнім законом про Кабмін, міністр не може сам ні звільнити, ні призначити собі заступників. Це, хоч і за його поданням, може зробити тільки Каб­мін на своєму засіданні. Якщо за попередньою версією закону міністр міг принаймні догану оголосити заступникові, то тепер він і цього права позбавлений — усе тільки Кабмін. І я у всій красі відчув на собі особливості цього закону, коли моє подання на другу догану мого першого заступника — голови тендерного комітету — пролежало на столі у прем’єр-міністра три місяці!

Три місяці Яценюк не реагував, а коли йому стало вигідно, він дуже швидко зреагував. І дуже своєрідно — заодно й мене відсторонивши.
 — Мова про Руслана Салютіна, безпосередньо відповідального за проведення держзакупівель ліків для громадян за державними програмами?
— Так.
— Ви звинувачуєте Салютіна, але ж це ви вносили його кандидатуру на призначення Кабміном!
— Насправді все не так, як виглядає на перший погляд. Бо реально, за відновленою Конституцією-2004, уряд формує коаліція парламентських фракцій Верховної Ради. Так-от, на старті роботи нового уряду мені було пояснено, що нам потрібні голоси у Верховній Раді, а у парламенті є “Удар”, є “Батьківщина” й умовна група “Фронту змін”, є “Свобода”, які мають бути представлені у вашому міністерстві.

Тому треба призначити тих чи інших заступників від різних політичних сил, щоб потім у парламенті мати підтримку уряду.
 — І яку ж політсилу представляв Салютін?
 — Квоту Яценюка і його неофіційного “казначея” Мартиненка! Рекомендували його як доброго фахівця. Він справді начебто професор, доктор наук, мав певний управлінський досвід, я знав його як голову координаційного цент­ру трансплантації органів міністерства. Сам Салютін запевнив, що тісно працюватиме в команді зі мною. Ну, думаю, якщо прем’єр пропонує, якихось підстав опиратися цій кандидатурі я начебто не маю. Натомість на інших заступників я вже пропонував людей, котрим особисто довіряю. У відповідь — спротив прем’єр-міністра, ніхто йому не підходить.

Цілковите блокування, крім Салютіна, два місяці не призначали жодного заступника міністра! Така принципова позиція Яценюка. Викручуйся, як хочеш, а ми тобі не призначимо.
— І як же ви викручувалися?
 — О! Тоді я навчився працювати у міністерстві по 16 годин — із восьмої ранку до дванадцятої ночі. Щодня, без вихідних. А як інакше замінити виконання функцій, які мали б робити три заступники міністра?

У другій половині квітня мені запропонували призначити заступником міністра — керівником апарату Василя Лазоришинця. Це за квотою “Удару”. Я натомість запропонував призначити іншим заступником Наталю Лісневську — людину, котрій довіряв, знаного фахівця з медичного права (до речі, також захищала майданівців на судових засіданнях під час революції). Так і домовилися з прем’єром: він дає квоту “Удару”, але водночас не противиться призначенню бодай одного заступника, якого хочу я. Уже в серпні призначили ще одного заступника не з моєї команди — Юрія Савка.
 — Як же відбувся провал із закупівлями ліків на мільярди гривень?
— Закупівлі за державний рахунок перейшли у відання новопризначеного першого заступника Руслана Салютіна. Того самого — від команди Мартиненка — Яценюка. У його підпорядкуванні був відділ закупівель, він очолив тендерний комітет. По-суті, це була повна відповідальність першого заступника — усі повноваження щодо держзакупівель були в ньо­го. Я говорив із ним, він неодноразово обіцяв провести тендери, однак нічого не відбувалося.

Тоді десь через місяць-півтора я став уже давати йому офіційні доручення — у фор­мі окремих доручень, доручень апаратних нарад... Зміст їх один: негайно провести закупівлі, негайно розблокувати процес із тендерами. Однак упродовж травня-червня це ситуацію не змінило. Тоді вже на рівень Кабінету Міністрів вийшло це питання, вже прем’єр почав давати мені доручення на міністерство. Я знову доручав людині, котра за це відповідала. Однак Салютін на це реагував мляво або зовсім не реагував. Як наслідок, ще у липні я подав прем’єр-міністрові першу заяву з проханням оголосити моєму першому заступнику другу догану, позаяк він не виконує своїх обов’язків.
— А коли в Салютіна була перша догана?
— Ще у травні. Був скандал із невиплатою належних коштів родичам героїв Небесної сотні, прем’єр дуже гостро відреагував. Було проведене службове розслідування, яке встановило відповідальність Салютіна за невиконання цієї роботи, і Кабмін оголосив йому догану. Але коли я зробив подання на другу догану, то оголошення її автоматично означало б звільнення Салютіна з посади.

А в них розподіл посад за партійними квотами, тим паче, що ця квота — прем’єрська... Ось тому, мабуть, він і вирішив позбутися мене. Називаючи речі своїми іменами, просто помститися.
— Як ви пояснюєте дії Салютіна? Чому він стільки часу відмовлявся проводити держзакупівлі?
— Щиро кажучи, це — саботаж, аби підставити мене як міністра. З іншого боку, маю визнати, що ситуація, у якій ми цього року опинилися, не давала можливості стандартно вирішувати це завдання і потребувала надзусиль.
— Чому?
— Через девальвацію гривні, зростання цін на ліки у порівнянні з торішніми (коли затверджували бюджет закупівель у 2014-му) сягає 80%. Ще й 7% ПДВ запровадили на ліки. А тендерне законодавство, яке ініціювали Кабінет Міністрів і сам Арсеній Петрович, виявилося абсолютно не досконалим. Інструментів, завдяки яким можна було б домогтися певного зниження цін, не було. Притім зустрічі з учасниками ринку показали, що лише 5% із запланованого фірми готові продати за торішніми цінами. Крім того, треба ж було боротися з корупцією. “Відкати” раніше становили щонайменше 20 — 30%. Я був категорично проти цього. А фармацевтична мафія, яка 15 років торгувала з Міністерством охорони здоров’я на таких особливих умовах, вирішила показати мені, де раки зимують, і заблокувати держзакупівлі навіть там, де їх можна було провести. Вони просто не виходили на торги!
— А чому не можна закуповувати просто у виробників?
— Держзакупівлі відбуваються у гривні, тож українські ліки ще можна закуповувати безпосередньо у виробника, але їх тільки 20%.

Натомість імпортні доводиться закуповувати тільки через посередників, бо потрібен хтось, хто спочатку закупить за інвалюту перед тим, як продати міністерству за гривні. Найбільші проблеми у зв’язку з цим виникли з вакцинами, а особливо з протитуберкульозним щепленням — БЦЖ. В Україні ця вакцина сертифікована від двох російських виробників, які нам її постійно постачали. Але раніше в нас запровадили вимогу щодо відповідності обов’язковим у ЄС виробничим стандартам GMP. Ці російські постачальники не сертифіковані за стандартами GMP і, відповідно, у 2014 році втратили можливість узагалі виходити зі своєю продукцією на наш ринок. — Як наслідок... — ...Маємо таку картину. Торік одна російська вакцина БЦЖ коштувала 1,8 гривні. Цього року на перше коло торгів усе-таки виходять два посередники з російською ж вакциною — один пропонує ціну 5 гривень, другий — 5,5 гривні. Тобто утричі дорожче, хоча ні девальвація гривні, ні новий 7% податок 300% ціни від торішньої не дають! І виходить польська фірма з тамтешньою вакциною по 8,8 гривні за дозу. Вона має сертифікат GMP, але від російської торік дорожча, як бачимо, майже вп’ятеро. Як наслідок, тендерний комітет не закуповує нічого у зв’язку зі значним перевищенням планової ціни. А на друге коло торгів із БЦЖ не виходить узагалі жоден виробник. Нуль. Купити просто нема в кого.

І ще ситуація. Попри непроведені закупівлі, насправді ми маємо на складах майже 600 тисяч доз БЦЖ. Це — російська вакцина, закуплена торік, до вступу в дію вимоги про GMP-сертифікацію. Вона має ще рік терміну зберігання, однак використовувати її ми не можемо, бо в неї закінчився виданий Україною дозвіл на продаж. Тепер спеціальний дозвіл має видати Верховна Рада, а парламент на сьогодні це питання не розглянув. Така собі картина.
— Яка картина з іншими медикаментами?
— Загалом міністерство за різними 40 підвидами програм закуповує продукцію на 2,1 мільярда гривень. Це 400 найменувань виробів медичного призначення. Так-от, залишки на складах за цими позиціями сягають від 30 до 60% річної потреби. Як наслідок, залишків ліків від СНІДу, багатьох препаратів проти туберкульозу достатньо, і навіть непроведення торгів у цьому році ніяк не вплине на обсяги безплатного забезпечення ними людей. І ще. Якщо ж говорити про цьогорічні ціни, то для стовідсоткового забезпечення треба 9 мільярдів гривень замість виділених нам 2,1 мільярда. У підсумку, з 2,1 мільярда майже на 500 мільйонів гривень тендери на сьогодні проведені й акцептовані, ще на 400 мільйонів тендери проведені, але процедура акцепту через робочі групи триває близько 10 днів і мала закінчитися до 7 жовтня (якби саме в такий “найвдаліший” момент уряд не вирішив звільнити голову тендерного комітету). Тендери ще на 500 мільйонів заблокував Антимонопольний комітет за скаргами фірм, які пропонували ліки за завищеними цінами і мають старі корупційні стосунки з АМК. І ще на 500 мільйонів тендери мали відбутися до 20 жовтня. Тобто механізм потроху закрутився. І саме в цей час, розуміючи, що нічого пред’явити народові перед виборами, прем’єр зробив те, що зробив. Незаконно і, вважаю, незаслужено. Думаю, крім бажання показати себе перед виборами рішучим борцем із недоліками, Яценюк — як перший номер виборчого списку “Народного фронту” — вирішив ще в одному сенсі використати свою посаду.
 — Чому ви так вважаєте?
 — А інакше це і неможливо оцінити! Судіть самі: у понеділок я, як і належиться, приходжу до прем’єр-міністра із заявою про відпустку для участі у виборчій кампанії. Каже, гаразд, розгляне. А в середу, на черговому засіданні Кабміну, замість оголосити про надання мені відпустки, виносить на голосування рішення про моє відсторонення від виконання обов’язків. Із присутніх членів Кабміну “за” голосує п’ятеро, а інші взагалі не голосують, притім, що загалом до складу Кабміну входить 15 осіб. Яценюк каже: “Одноголосно!” Крім того, жодним законом ніякого відсторонення не передбачено, а звільнити міністра з посади може тільки Верховна Рада!
 — Де-факто все-таки відпустка вийшла?
 — Де-факто вийшли беззаконня і політична розправа. Чому? Бо Яценюк фактично прагне зберегти незмінною корупційну систему, що діяла в охороні здоров’я багато літ. Яценюк — це модернізований режим Януковича. Терпіти таке свавілля я не збираюся і подаю до суду.

Андрій ГАНУС, http://antikor.com.ua/articles/16808-ministr_musij_jatsenjuk__tse_modernizovanij_rehim_janukovicha

А тепер всі перелякалися грузина, і вирішили відновити Мусія. Мовляв, свій - можа буде домовитися...

Креоли і плюгаві раби сміються з того, як до тебе вкотре ніхуя не доходить.

Я лише озвучив один із варіантів.
А щодо креолів - до Дюді. Як з бану вийде.
Ти ж можеш Кониського почитати...

[Мирон]

Шанована людина, представник Майдану в уряді. Виганяли з уряду голосно, на всю країну ганьбили.  А відновлення репутації і справедливості відбувається тихо і непомітно. Як завжди.

(click to show/hide)

говоримо з Олегом Мусієм.
 — Чи дали вам змогу сформувати власну команду у міністерстві?
— Наступного дня після призначення я запропонував заступникам попереднього міністра написати заяви про звільнення, позаяк після Майдану мають прийти нові кадри. Крім того, відразу наступного дня після призначення (це було 28 лютого) я зібрав весь трудовий колектив й оголосив, що тепер буде нове бачення роботи міністерства. Зокрема, я забороняю всі корупційні схеми, відкати, які були в моді, мене це не цікавить і до мене прошу з цими питаннями не звертатися.
— Як вони відреагували?
— Першою реакцією була мовчазна згода.

Але вже за два дні найбільший корупціонер міністерства, “гаманець” Саші-стоматолога (Олександра Януковича, си­на екс-президента. — Ред.) Роман Богачов відкликав свою заяву на звільнення, пішов на лікарняний і дуже довго мучив усіх і вся, не звільняючись. Це заступник міністра — керівник апарату міністерства. Люди брали лікарняний, де, за законом, мають право перебувати без звільнення чотири місяці поспіль. Далі їм як держслужбовцям слід запропонувати іншу роботу в міністерстві — узагалі звільнити не можна. — І лише якщо вони відмовляються від нижчих посад, тоді уряд може їх звільнити, — каже Олег Мусій. — Наголошую, що саме уряд, бо, за нинішнім законом про Кабмін, міністр не може сам ні звільнити, ні призначити собі заступників. Це, хоч і за його поданням, може зробити тільки Каб­мін на своєму засіданні. Якщо за попередньою версією закону міністр міг принаймні догану оголосити заступникові, то тепер він і цього права позбавлений — усе тільки Кабмін. І я у всій красі відчув на собі особливості цього закону, коли моє подання на другу догану мого першого заступника — голови тендерного комітету — пролежало на столі у прем’єр-міністра три місяці!

Три місяці Яценюк не реагував, а коли йому стало вигідно, він дуже швидко зреагував. І дуже своєрідно — заодно й мене відсторонивши.
 — Мова про Руслана Салютіна, безпосередньо відповідального за проведення держзакупівель ліків для громадян за державними програмами?
— Так.
— Ви звинувачуєте Салютіна, але ж це ви вносили його кандидатуру на призначення Кабміном!
— Насправді все не так, як виглядає на перший погляд. Бо реально, за відновленою Конституцією-2004, уряд формує коаліція парламентських фракцій Верховної Ради. Так-от, на старті роботи нового уряду мені було пояснено, що нам потрібні голоси у Верховній Раді, а у парламенті є “Удар”, є “Батьківщина” й умовна група “Фронту змін”, є “Свобода”, які мають бути представлені у вашому міністерстві.

Тому треба призначити тих чи інших заступників від різних політичних сил, щоб потім у парламенті мати підтримку уряду.
 — І яку ж політсилу представляв Салютін?
 — Квоту Яценюка і його неофіційного “казначея” Мартиненка! Рекомендували його як доброго фахівця. Він справді начебто професор, доктор наук, мав певний управлінський досвід, я знав його як голову координаційного цент­ру трансплантації органів міністерства. Сам Салютін запевнив, що тісно працюватиме в команді зі мною. Ну, думаю, якщо прем’єр пропонує, якихось підстав опиратися цій кандидатурі я начебто не маю. Натомість на інших заступників я вже пропонував людей, котрим особисто довіряю. У відповідь — спротив прем’єр-міністра, ніхто йому не підходить.

Цілковите блокування, крім Салютіна, два місяці не призначали жодного заступника міністра! Така принципова позиція Яценюка. Викручуйся, як хочеш, а ми тобі не призначимо.
— І як же ви викручувалися?
 — О! Тоді я навчився працювати у міністерстві по 16 годин — із восьмої ранку до дванадцятої ночі. Щодня, без вихідних. А як інакше замінити виконання функцій, які мали б робити три заступники міністра?

У другій половині квітня мені запропонували призначити заступником міністра — керівником апарату Василя Лазоришинця. Це за квотою “Удару”. Я натомість запропонував призначити іншим заступником Наталю Лісневську — людину, котрій довіряв, знаного фахівця з медичного права (до речі, також захищала майданівців на судових засіданнях під час революції). Так і домовилися з прем’єром: він дає квоту “Удару”, але водночас не противиться призначенню бодай одного заступника, якого хочу я. Уже в серпні призначили ще одного заступника не з моєї команди — Юрія Савка.
 — Як же відбувся провал із закупівлями ліків на мільярди гривень?
— Закупівлі за державний рахунок перейшли у відання новопризначеного першого заступника Руслана Салютіна. Того самого — від команди Мартиненка — Яценюка. У його підпорядкуванні був відділ закупівель, він очолив тендерний комітет. По-суті, це була повна відповідальність першого заступника — усі повноваження щодо держзакупівель були в ньо­го. Я говорив із ним, він неодноразово обіцяв провести тендери, однак нічого не відбувалося.

Тоді десь через місяць-півтора я став уже давати йому офіційні доручення — у фор­мі окремих доручень, доручень апаратних нарад... Зміст їх один: негайно провести закупівлі, негайно розблокувати процес із тендерами. Однак упродовж травня-червня це ситуацію не змінило. Тоді вже на рівень Кабінету Міністрів вийшло це питання, вже прем’єр почав давати мені доручення на міністерство. Я знову доручав людині, котра за це відповідала. Однак Салютін на це реагував мляво або зовсім не реагував. Як наслідок, ще у липні я подав прем’єр-міністрові першу заяву з проханням оголосити моєму першому заступнику другу догану, позаяк він не виконує своїх обов’язків.
— А коли в Салютіна була перша догана?
— Ще у травні. Був скандал із невиплатою належних коштів родичам героїв Небесної сотні, прем’єр дуже гостро відреагував. Було проведене службове розслідування, яке встановило відповідальність Салютіна за невиконання цієї роботи, і Кабмін оголосив йому догану. Але коли я зробив подання на другу догану, то оголошення її автоматично означало б звільнення Салютіна з посади.

А в них розподіл посад за партійними квотами, тим паче, що ця квота — прем’єрська... Ось тому, мабуть, він і вирішив позбутися мене. Називаючи речі своїми іменами, просто помститися.
— Як ви пояснюєте дії Салютіна? Чому він стільки часу відмовлявся проводити держзакупівлі?
— Щиро кажучи, це — саботаж, аби підставити мене як міністра. З іншого боку, маю визнати, що ситуація, у якій ми цього року опинилися, не давала можливості стандартно вирішувати це завдання і потребувала надзусиль.
— Чому?
— Через девальвацію гривні, зростання цін на ліки у порівнянні з торішніми (коли затверджували бюджет закупівель у 2014-му) сягає 80%. Ще й 7% ПДВ запровадили на ліки. А тендерне законодавство, яке ініціювали Кабінет Міністрів і сам Арсеній Петрович, виявилося абсолютно не досконалим. Інструментів, завдяки яким можна було б домогтися певного зниження цін, не було. Притім зустрічі з учасниками ринку показали, що лише 5% із запланованого фірми готові продати за торішніми цінами. Крім того, треба ж було боротися з корупцією. “Відкати” раніше становили щонайменше 20 — 30%. Я був категорично проти цього. А фармацевтична мафія, яка 15 років торгувала з Міністерством охорони здоров’я на таких особливих умовах, вирішила показати мені, де раки зимують, і заблокувати держзакупівлі навіть там, де їх можна було провести. Вони просто не виходили на торги!
— А чому не можна закуповувати просто у виробників?
— Держзакупівлі відбуваються у гривні, тож українські ліки ще можна закуповувати безпосередньо у виробника, але їх тільки 20%.

Натомість імпортні доводиться закуповувати тільки через посередників, бо потрібен хтось, хто спочатку закупить за інвалюту перед тим, як продати міністерству за гривні. Найбільші проблеми у зв’язку з цим виникли з вакцинами, а особливо з протитуберкульозним щепленням — БЦЖ. В Україні ця вакцина сертифікована від двох російських виробників, які нам її постійно постачали. Але раніше в нас запровадили вимогу щодо відповідності обов’язковим у ЄС виробничим стандартам GMP. Ці російські постачальники не сертифіковані за стандартами GMP і, відповідно, у 2014 році втратили можливість узагалі виходити зі своєю продукцією на наш ринок. — Як наслідок... — ...Маємо таку картину. Торік одна російська вакцина БЦЖ коштувала 1,8 гривні. Цього року на перше коло торгів усе-таки виходять два посередники з російською ж вакциною — один пропонує ціну 5 гривень, другий — 5,5 гривні. Тобто утричі дорожче, хоча ні девальвація гривні, ні новий 7% податок 300% ціни від торішньої не дають! І виходить польська фірма з тамтешньою вакциною по 8,8 гривні за дозу. Вона має сертифікат GMP, але від російської торік дорожча, як бачимо, майже вп’ятеро. Як наслідок, тендерний комітет не закуповує нічого у зв’язку зі значним перевищенням планової ціни. А на друге коло торгів із БЦЖ не виходить узагалі жоден виробник. Нуль. Купити просто нема в кого.

І ще ситуація. Попри непроведені закупівлі, насправді ми маємо на складах майже 600 тисяч доз БЦЖ. Це — російська вакцина, закуплена торік, до вступу в дію вимоги про GMP-сертифікацію. Вона має ще рік терміну зберігання, однак використовувати її ми не можемо, бо в неї закінчився виданий Україною дозвіл на продаж. Тепер спеціальний дозвіл має видати Верховна Рада, а парламент на сьогодні це питання не розглянув. Така собі картина.
— Яка картина з іншими медикаментами?
— Загалом міністерство за різними 40 підвидами програм закуповує продукцію на 2,1 мільярда гривень. Це 400 найменувань виробів медичного призначення. Так-от, залишки на складах за цими позиціями сягають від 30 до 60% річної потреби. Як наслідок, залишків ліків від СНІДу, багатьох препаратів проти туберкульозу достатньо, і навіть непроведення торгів у цьому році ніяк не вплине на обсяги безплатного забезпечення ними людей. І ще. Якщо ж говорити про цьогорічні ціни, то для стовідсоткового забезпечення треба 9 мільярдів гривень замість виділених нам 2,1 мільярда. У підсумку, з 2,1 мільярда майже на 500 мільйонів гривень тендери на сьогодні проведені й акцептовані, ще на 400 мільйонів тендери проведені, але процедура акцепту через робочі групи триває близько 10 днів і мала закінчитися до 7 жовтня (якби саме в такий “найвдаліший” момент уряд не вирішив звільнити голову тендерного комітету). Тендери ще на 500 мільйонів заблокував Антимонопольний комітет за скаргами фірм, які пропонували ліки за завищеними цінами і мають старі корупційні стосунки з АМК. І ще на 500 мільйонів тендери мали відбутися до 20 жовтня. Тобто механізм потроху закрутився. І саме в цей час, розуміючи, що нічого пред’явити народові перед виборами, прем’єр зробив те, що зробив. Незаконно і, вважаю, незаслужено. Думаю, крім бажання показати себе перед виборами рішучим борцем із недоліками, Яценюк — як перший номер виборчого списку “Народного фронту” — вирішив ще в одному сенсі використати свою посаду.
 — Чому ви так вважаєте?
 — А інакше це і неможливо оцінити! Судіть самі: у понеділок я, як і належиться, приходжу до прем’єр-міністра із заявою про відпустку для участі у виборчій кампанії. Каже, гаразд, розгляне. А в середу, на черговому засіданні Кабміну, замість оголосити про надання мені відпустки, виносить на голосування рішення про моє відсторонення від виконання обов’язків. Із присутніх членів Кабміну “за” голосує п’ятеро, а інші взагалі не голосують, притім, що загалом до складу Кабміну входить 15 осіб. Яценюк каже: “Одноголосно!” Крім того, жодним законом ніякого відсторонення не передбачено, а звільнити міністра з посади може тільки Верховна Рада!
 — Де-факто все-таки відпустка вийшла?
 — Де-факто вийшли беззаконня і політична розправа. Чому? Бо Яценюк фактично прагне зберегти незмінною корупційну систему, що діяла в охороні здоров’я багато літ. Яценюк — це модернізований режим Януковича. Терпіти таке свавілля я не збираюся і подаю до суду.

Андрій ГАНУС, http://antikor.com.ua/articles/16808-ministr_musij_jatsenjuk__tse_modernizovanij_rehim_janukovicha

А тепер всі перелякалися грузина, і вирішили відновити Мусія. Мовляв, свій - можа буде домовитися...

Креоли і плюгаві раби сміються з того, як до тебе вкотре ніхуя не доходить.

Я лише озвучив один із варіантів.
А щодо креолів - до Дюді. Як з бану вийде.
Ти ж можеш Кониського почитати...

Один з яких варінтів ти озвучив? З тих, що народжуються у твоєму викривленому мозку?
Рішення суду жодним чином не стосується і не передбачає поновлення Мусія на посаді міністра.

А щодо креолів - це таки до тебе, а не до Дюді.
Це ж ти креолами називаєш тих жителів України, які не вписуються в твою вишиватну уяву про те, якими мають бути українці. Га?

[Feral Cat]

Креоли - це науковий термін. Чому ти так на нього реагуєш? Відчуваєш власну упослідженість? Миола Рябчук застосував концепцію для пояснення феномену упослідженості хахлів. Я з ним у багато чому згоден. Там багато чого шо поєднує Украіну з Латинською Америкою. Одна із найбільш характерних рис креольських суспільств є повальна корупція і клановість.

[Мирон]

Креоли - це науковий термін. Чому ти так на нього реагуєш?

Я просто стєбусь 

А ти і Рябчук можете засунути свою теорію в свої дупи.