Особисто я бачу тільки позитив, що російськомовне населення України асоціює себе з "укропом" а не з "узьким миром".
Не думаю, що після війни іх серце знову навернеться в бік Москви. Ті хто воював на фронті, їх друзі, родини, особливо ті в кого загинули близькі і рідні, не зможуть і не захочуть називати москаля братом. І їм буде потрібна НЕмосковська культура і НЕмосковська мова як засіб самоідентифікації. Тому поступово відбудеться значний зсув в цьому плані, але саме завдяки змінам у свідомості людей, а не якимось державним зусиллям чи ще чомусь. Взагалі державна політика в сфері мови і культури не може бути ефективною в демократичному суспільстві. Тільки тоталітарна держава може винищити (посадити) всіх провідників ворожих для неї культурних течій і після цього на вільне місце насадити свою культурно-мовну парадигму.
Повір мені. що ти неправий. ( на превеликий жаль)
В українців, на жаль, вкрай коротка пам"ять, дуже швидко все забувають і хороше й пагане.
Введенням в позитив слів укроп і кіборг створюються передумови для конституційного узаконенння російської мови як другої державної.
Пройде певний час і молоде покоління, у яких батьки були воїни-"укропи", стануть всуціль російськомовними і навіть не розумітимуть чого була та війна і для чого взагалі потрібна українська мова в Україні. А ще наступне покоління ( онуки укропів) не розумітимуть навіть сенсу існування України як окремої країни, поза Росією.
Не думаю. Пролита кров, це така річ, що довго памятається. Три покоління як мінімум. А за цей час спрацює те, про що я писав вище.
Але зараз головне вистояти в цій війні. А без "укропів" не буде взагалі незалежності України. Ми і так ледве відбиваємось, а без Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Одеси і Миколаєва Хуйловські танки доїдуть до польського кордону і ми нічого не зможемо їм протиставити. Це обєктивна реальність і ніякий голий патріотизм і мова на зломають танкові колони і артилерію, які дуже швидко в нас закінчаться без промисловості вищеназваних областей. Я взагалі після лютого 2014 був в трансі, знаючи реальний стан Укр. армії і думав чи пакувати чемодани в еміграцію чи копати схрон в Карпатах. Інші варіанти проглядалися слабо. Це взагалі майже чудо, що Україна, як держава, змогла хоч якось сконсолідуватися і зупинити "узькій мір" на Донбасі.
Головне зараз вистояти, а після цього гірше не може бути, бо це буде велика моральна перемога УКРАЇНСЬКОЇ (політичної поки що) нації. А політична нація під постійною загрозою зовнішньої агресії або трансформується в етнічну, щоб вистояти, або пропаде, про що я навіть думати не хочу ...