Dmitro Vovnyanko
7 hrs · Edited ·
Пара слів про реформи в середині країни.
В інтерв’ю Тетяни Ричкової, там де вона розповідає про вихід наших військ з Дебальцеве були такі слова: «огромная проблема с танкистами. Они должны были делать коридор и поддерживать, прикрывать спину пацанам, которые выходят. Знаешь, сколько танкистов приехали на задание?.. Один танк приехал. Вместо одиннадцати… И когда он [Муженко] сказал "фамилии, я их уволю", – знаешь, какой ему был ответ в трубку? "Увольняйте!"»
Те саме – в ДАП. «"Тыдыщ, все плохо" – стало за один день. Был на тот момент Муженко, он приехал, рассказал план действий, что и как мы будем делать, как отвлекать внимание, чтобы достать оттуда пацанов, и так далее. Но у нас не хватало огневой поддержки людей, которые бы прикрывали спину. И когда Микас нам привез командира батальона "Днепр" (он нам так сказал), этот командир пообещал дать в 11 часов вечера 40 человек. Так вот, в 11 часов вечера, я там сидела – не было ни одного человека. И на связь не выходили. И все, мы не вывели пацанов тогда. А когда послали МТЛБ, то, извините, наши бравые бойцы кое-какой бригады, не буду говорить какой, потому что там очень много уважаемых людей и реальных героев, здоровых – прыгнули на МТЛБ, бросили раненых и просто спетляли. Они бросили раненых. Вот и всё. А когда был этот вывод, и надо было делать отвлекающие маневры, и посылали туда танкистов, которые должны были делать огневую поддержку бронетехники, которая заезжала за пацанами – два танка даже не доехали до взлетки. Сказали, что поломались. А третий танк в кусты отстрелял боеприпасы и сказал, что у него заклинило башню, развернулся и уехал. Кто виноват?...»
Зрозуміло?
Можна вірити Ричковій, можна не вірити – справа ваша. Я особисто, після ротації в АТО – вірю на всі 100%. Бо побачив і «салдатіков» які заявляють командирам «Я не патріот, аби башку під кулі ставити», і історій коли «товарищі» дають драла, оголивши тобі фланги, наслухався досхочу.
До речі знаєте, що часто-густо служить каталізатором таких дій? Читання постів «всепропальщіків» в неті. Особливо – коли про «насзливають» верещить крутий телеканал, або відомий політик, після чого у найвідданішого і у наймотивованішого ворухнеться думка: «Я тут у танку згорю, а вони там…»
Все просто. Ви можете розробити план, якому позаздрив би Бонапарт. Ви можете підготувати техніку, зброю, запаси пального. Ви доведете до кожного підрозділу його особисті задачі і маршрути. Але в піковий момент група бійців відмовиться від виконання своїх обов’язків і… і ви їм навіть нічого зробити не можете. Це в часи Бонапарта цих танкістів би довго і старанно розмазували б по землі траки їхніх же танків. Нині – їх треба заарештувати, провести слідство, винести вирок. А це все час, час, час. А за ґратами живим завжди ліпше ніж на волі мертвим, і байдуже що через твою втечу десятки співгромадян наклали головами – своя шкіри ближча. Який з нього зиск, коли прем’єр і міністри?…
Можна на це щось сказати? Можна. У 1918 р. такі от розумні спершу валили гетьмана Сокорпадського бо там "багатії і крадії", потім відмовлялися виконувати накази Директорії, бо там «фендрики та мрійники». За все за це надрозумні отримали пізніше катівні НКВД та дуже холодні ночі за дротами ГУЛАГу. Правда краще?
Так от я вам пишу про ситуації коли військові операції провалюються через виконавців які зіграли боягуза. А яких великих подвигів ви хочете в економиці та політиці – сферах, де рядові виконавці не просто раптом злякалися – які роками сиділи на грошових потоках, і яким цей гімор – реформи, нафіг не здалися? За умови, що реформується не приватна фірма, де людину звільнити можна розчерком пера (та й те не все просто), що на дворі не 37-й рік, і живемо ми не в Британії часів Лорд-Джорджа і не в Сінгапурі Лі Куан Ю. Винуватця треба знайти, пред’явити звинувачення, довести провину, винести вирок… Бо хіба ми не за те боролися, аби «за законом, а не за понятіями»? Хіба не за те Майдан стояв? Це все час, час, час. А всепропальщик чекати не хоче – йому подайте реформи тут і зараз, хіба ні?
І вибачте вже, спроба стати Сінгапуром ім.. Лі Куан Ю, для нас зараз – це прямий шлях розсваритися з Європою і залишитися з москалями сам на сам. Багато хто в Європі щасливий буде від того.
Все просто наразі. Або – проявимо мудрість, зчепимо зуби і спрацюємо разом – тоді матимемо майбутнє і як держава, і як нація. Або – повториться 1919 рік. Конаючи в Голодомор український селянин певно три рази лікті згриз за той день, коли пішов бунтувати проти гетьмана Скоропадського.
Кортить повторити?
