У мене кожен день - критичний. Але то таке...
Щодо теми, то я мав на увазі той факт, що за останні 300-400 років українські поведінкові стереотипи і пріорітети практично не змінилися.
Українці повинні були перетворитися у націю промисловців і робітників у 20-му столітіі на додаток і тоді був би повний комплект - модерна нація з потужною перспективою. Чого лише варті імена - Пулюй, Сікорський, Тимошенко, Корольов, Голоняк, не кажучи вже про тисячі здібних інженерів та архітекторів. Але не судилося...
В 1920-ті сільська молодь рушила до Харкова, Катеринослава (Дніпропетровська), Юзівки, Києва, Одеси, Миколаєва. І політика українізації (насправді - коренізації) та робітничої освіти (робфаків) знайшла в тих містах потрібний їй грунт в особі вчорашньої сільскої молоді.
Це стало небезпечниим для Москви і... бабах!!! - Справа СВУ, колективізація, Голодомор, і одночасне припинення коренізації (українізаці) - мали на меті залишити українців нацією колективізованих рабів. Зрештою те таки не вдалося, і сьогодні українці зберігають тгри свої архетипи дещо в модифікованому стані.
Але біда в тім, що індустріальна частина нації - так і залишається такою, якою її створили в СССР, тобто домінованою кацапами і орієнтованою на Кацапію.
Тому деструкцію Донбасу треба розглядати в позитивному ключі як таку, що нарешті припинить домінацію кацапізму у важливій частині українського соціяльно-економічного розвитку.