Микола Васильович жорстоко страждав.
щоб його праці друкували - він мав у них встромляти всі ті пасажи про "Русь-тройку" і т.ї...
Але - у тих самих "метрвих душах" - нема жодного позитивного персонажу... То є чесне зображення епічного москальского піздеця...
Тоді, мабуть, нормальна людина не могла не страждати. Без волі, без надії.
А як він описував козаків, що відчувалась туга за давніми часами, коли ще була Січ-матінка.
І потім цей його містицизм, тяжіння до всякої нечисті - наче передчуття страшної долі нашого народу - попереду було жахливе двадцяте століття.
А на фотках він загадковий красунчик-інтелектуал. У такого мабуть легко закохатись можна було.
