Десь колись писала вже, що в моїй наскрізь дисиденстській родині єдине "радянське" свято, яке свяикували було 9 травня - ніхто звичайно про дєдиваєвали не кричав і фільм "Освобождение" (чи як він там називався, завжди йшов то ТВ в цей день) не дивився, просто згадували тих рідних, хто загинув, маминого батька, наприклад, телевізор вклбчали на хвилину мовчання. Але тоді, в часи мого дитинства-юності не було такої істерії, як зараз...