Ми повинні памятати ім’я цього Героя - Юрко Матущак
16.06.2015 15:27
15
У Дніпропетровську на військовому кладовищі, на хресті біля однієї з могил замість таблички з надписом «Невідомий Герой України» з’явилося ім’я - Юрко Матущак.
Рік народження 1987. Встановили особу загиблого у серпні минулого року під Іловайськом бійця після двох генетичних експертиз. Юрій - доброволець Нацгвардії, служив у батальйоні особливого призначення «Дніпро-1», донеччанин. За фахом – історик, закінчив Донецький національний університет. Ще будучи студентом, активно виступав за присвоєння цьому вишу імені Василя Стуса, який тут навчався на філфаці (меморіальну дошку з барельєфом поета-дисидента, встановлену на університетському корпусі, терористи видерли із штукатурною), а не секретаря обкому компартії Дехтярьова, як того хотіли в Партії регіонів.
.jpg)
На істфаці Юрко створив патріотичну громадську організацію «Поштовх», до якої приєдналися студенти інших вишів і очолював ГО протягом кількох років. Серед заходів, які проводила патріотична молодь – вшанування жертв Голодомору і сталінських репресій, організація фестивалю Різдвяних вертепів. І якщо цю ідею підтримала УПЦ КП і греко-католицька церква, то міська влада всіляко протидіяла студентам, дала команду комунальникам зривати фестивальні афіші, розклеєні на вулицях Донецька. Перший фестиваль проходив у великий мороз просто на вулиці. Другий і третій вже в палаці «Юність», куди приїздили вертепи з Львівщини і Прикарпаття.
Юрко мріяв навчатися в аспірантурі, але до свого ж університету одного з найкращих випускників істфаку не прийняли - не благонадійний, ним цікавилося СБУ. Пішов працювати у школу. Коли почалася Революція Гідності, був на Донецькому і приїздив на Київський Майдан. Заходив перепочити до нас. Розповідав як у школі старшокласники його запитували чи він за Майдан чи проти. Казав – за. Відповідали: «Тоді Ви не з нашої тусовки». За якийсь місяць школярів було не впізнати. Коли Юрко написав заяву на звільнення (хотів постійно бути на барикадах), його вихованці вирішили, що улюбленого вчителя переслідують, вони ходили з батьками до директора і в районо з проханням «не виганяти» історика. Пригадую, як казала Юркові, хто ж буде виховувати дітей, як не ти? А він з Майдану добровольцем пішов на фронт…
Перед виходом з Іловайська позвонив своїй мамі і сказав де його документи. Певний час його вважали зниклим безвісти, друзі шукали Юрка в лікарнях і серед полонених. 14 листопада 2014 року Указом Президента України № 873/204 «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державног університету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Юрій Матущак нагороджений орденом «За мужність» III ступня (посмертно).
З під Іловайська не повернувся ще один друг моєї доньки – Слава Макаренко. І теж з Донеччини, теж доброволець Нацгвардії, який служив в одному батальйоні з Юрком.
Слава Героям!
Світлана ЧОРНА.
Фото з архіву автора.
