Рідне місто Івано-Франківськ
Слова, музика: Тризубий Стас
____________________
Я з України, з Івано-франківська, може хто чув?
Місто чудове, колись називалося Станіславув.
Сто років тому тут був випадково письменник Франко,
є промисловість в нас: хімія, дошки, хліб, молоко.
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
Але ні люди, ні риба не квапляться лізти туди.
Їде тролейбус набитий на Пасічну - виджу з вікна...
Це моє місто, маленьке і затишне - Галичина!
Кручені вулиці, липи з тополями та ялинки.
Сорочки вишивані, яйки мальовані і рушники.
Три автостанції, аеропорт, колійовий вокзал,
електростанція, клуб комунальників, водоканал.
Польська ратуша, і, кажуть, під нею - підземні ходи.
Але ніколи не мав я бажання пхатись туди.
А це є найбільша і найбіліша з усіх білих хат.
Тут облрада, а трохи раніше сидів апарат.
Влада змінилась, та все залишилось - ті самі діди.
І, може, тому я їх ігнорую - не лізу туди.
А на Дністровській - базари, кіоски, торгові ряди.
Та грошей немає і я си не пхаю писком туди.
Всі шось купують, міняють, ґендлюють - людей, як пшона!
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
Польська ратуша, і, кажуть, під нею - підземні ходи.
Трохи наївна, трохи весела, а трохи - сумна...
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!
