Давно хотілося почати подібну рубрику, бо здається мені, що маючи ніби Америку в “союзниках“, українці, які в ній ніколи не жили, погано собі уявляють ,що воно таке – та Америка. Було б добре, якби інші люди, знайомі з американським життям, долучилися до розмови, як і ті, хто має ріжні питання щодо нашого потужного ніби союзника.
Можливо мої рефлексії будуть спонтанними і різноплановими ,так само як і дуже суб“єктивними, але кожна людина бачить навколишню реальність через призму власного досвіду та доступної інформації.
З чого почати?
Почну напевно із президентських виборів, бо ця тема поступово висувається на передній план, і починає затьмарювати всі інші.
Отже вимальовується така картина:
З табору Демократів (читай – соціалістів) є двоє – сенатор із Вермонту Берні Сандерс (секулярний єврей із комуністичним світоглядом, який називає себе демократичним соціалістом). Ну і звісно пані Клінтон.
Очевидно, що вона буде кандидатом від демократів, бо наскільки виглядає, роль Сандерса зіграти такого собі напів-божевільного старого (74 роки) маразматика, який все ще живе під впливом своєї подорожі в Москву під час “медового місяця“, на тлі якого цинічна і брехлива ліва Гілларі буде виглядати як поміркована центристка і патріотка. В кожному разі, ніхто серйозно його кандидатуру від Демпартії не розглядає. Єдина проблема, однак в тім, що він має доволі велику підтримву від виборців Демпартії, що означає насамперед те, що значна частина виборців Демпартії є прихильниками державного перерозподілу прибутків і доходів на свою користь. І кількість подібної публіки в країні постійно зростає.
Як би там не було, пані Клінтон очвидно буде номінована. Вона, однак, має крім усіх інших проблем одну серйозну – її справа із лівим сервером зараз під розслідуванням ФБР. Це – Дамоклів меч, але не більше. Навряд чи він опуститься, бо тоді у Демпартії шансів – нуль.
Республіканці.
Мільярдер Дональд Трамп. Нейрохірург Бен Карсон. Сенатори Марко Рубіо і Тед Круз. Колишній губернатор Джеб Буш.
Перші двоє у великому відриві серед республіканських виборців порівняно наступних двох, які в свою чергу значно випереджають бідолагу Буша із його 4 вісотками. Сутиація серед республіканців є абсолютно невизначеною, і це з одного боку добре – бо дасть змогу обрати таки найсильнішого, але з іншого боку погано, бо кандидати будуть дружно мочити одне одного, замість мочити Гілларі. Цікаво те, що керівництво Республіканської партії в повному трансі – їхнім фаворитом є Буш, але внаслідок його слабкості, поступово симпатії зсуваються в бік Рубіо. Круза вони не люблять за його принципово консервативні погляди, блискучий інтелект, і незалежний характер.
Втім, справжні кошмаром є виборці, які вперто симпатизують двом аутсайдерам – Трампу і Карсону. Причому останній має величезний відрив у позитивному сприйнятті. І якщо Трамп був і є дуже популярною особистістю, то Карсон виявився цілковитою несподіванкою, і судячи із нападок на нього з боку CNN і Politico, Демпартія стала серйозно братися за афро-американця, який ріс у злиднях в гетто Детройта, а потім трансформував себе в одного із найвидоміших у світі нейрохірургів, і при тому є дуже релігійною людиною і соціально консреватвний. Популярність аутсайдерів серед республікських виборців є результатом того, що республіканська база дуже невдоволена угодовством керівництва партії в Конгресі і недотриманням обіцянок, даних на виборах.
Отже, розвиток подій обіцяє бути дуже цікавим, і наразі дуже важко передбачити, що станеться рівно через рік.
Наразі...
