Тарковський власне ніколи в руззкіє не рядився.
Я коли його “Зєркало“ подивився (мені вже було за 40), то просто впав у ступор.
Нічого сильнішого в кіно я не бачив...
У світовому кінематографі (як і в будь-якому жанрі мистецтва) переважна більшість – компілятори...
Наприклад Великий Компілятор - Тарантіно...
У "Скажених псах", "Кримінальному чтиві" і "4-х кімнатах" можна зустріти повний набір сцен, прийомів зйомки – від Лінча ("Дикі серцем"), Джармуша ("Вне закону"), Гліба Панфілова (Початок), і до Тарковського. Прічому місцями злизане кадр-в-кадр... Але він створив самостійні унікальні талановиті геніальні картини.
А є Великі Креатори.. Як Тарковський.
Які як криголам – першими борознять цілину, набивають шишки, витримують гнівну брудну критику, ненависть, порожні кінозали, і в підсумку стають ГЛИБАМИ і еталонами (добре якщо не після смерті)
Я теж добре пам'ятаю ПУСТОЙ кінозал навколо мене (через 20 хвилин після початку "Дзеркало", в середині 80-х... квитки на який були ПОВНІСТЮ розпродани (через напис на афіші "Дітям до 16 вхід суворо заборонений")....
і так. Згоден..
"Дзеркало" – мій улюблений фільм Тарковського. просто ступор... так і є