"Звичайно, Блок з Толстим не винні.
Не винен Пушкін, Гончарова…
Але пливе в кривавій піні
Неначе флагман - руське слово.
Воно живе у нас віками –
Посол імперії та змови .
Ми не помітили, як камінь
Потяг у прірву рідну мову.
Газетами, кіно, піснями
Її штовхали у провалля.
Нарешті ми прийшли до тями,
Та не йдемо із задзеркалля…
Напевне, в когось руський дід,
А в когось звідтіля дружина…
Та гостям пам’ятати слід –
Це не Росія. Україна!
Хтось за російську буде биться:
«Я маю право, - скаже, - звичка!
І потім - ну яка різниця –
Індик, индейка чи індичка..»
Як шкода, що забули Трою
І роль, яку зіграв той кінь.
Для ворога язик – це зброя.
Він танком відкидає тінь!
І Фєт у кріслі на балконі
Війни, звичайно, не хотів...
Але для хлопців, що в полоні,
Це мова вбивць, «язык» катів!
Звичайно, Блок з Толстим не винні.
Не винен Пушкін, Гончарова…
Але завджи в кривавій піні
Пливе спочатку руське слово."
Тетяна Малахова 02.02.16
