Ділове листування працівниці "міністерства державної безпеки ДНР" Тетяни Єгорової з українськими і зарубіжними журналістами, охочими "розповісти всю правду про Донбас", знову повернуло до порядку денного невідкладних справ питання про принципи журналістської роботи в період війни. Українська журналістика під час війни - що вона: громадянська позиція, незалежне ні від чого становище "над сутичкою" чи пропаганда на користь держави? І головне, хотілося б з'ясувати, нарешті, назву цієї держави. Адже, як говорив нобелівський лауреат, британський економіст, що працює над проблемою колективного вибору та його зв'язку з суспільним добробутом, Амартія Сен: "Напівправда гірша за брехню". У всякому разі коли йдеться про раціональний вибір мас.
Необхідність дотримуватися в репортажах паритету думок, коли "п'ять хвилин єврею - п'ять хвилин Гітлеру", - суперечливий для військового часу стандарт. Але хіба він стосується тих фактів, які розкрило злите в мережу листування? Коли низка українських телеканалів узгоджувала з працівницею "МДБ ДНР" свої інформаційні та новинні сюжети, отримувала інструкції, звітувала і отримувала "догану" за окремі слова, сказані українськими журналістами в українських же ефірах - складно продовжувати розмову про стандарти журналістики і свободи слова. Але ми все ж спробуємо.
Насправді "правда журналістського життя", ті самі міфічні стандарти Бі-бі-сі, вже самі по собі ставлять під сумнів можливість узгодження слів і сюжетів із "МДБ ДНР". У "Декларації принципів АТРГ" (Американського товариства редакторів газет), яке було створено 1923 року і об'єднує найавторитетніші редакції планети, стверджується, що:
"
Свобода преси належить народу. Її треба захищати від нападок і зазіхань з будь-яких боків... Журналісти мають давати відсіч тим, хто використовує пресу в корисливих інтересах". Тобто це журналістика захищає право, що належить народу, і сам народ від небезпеки бути використаними в чиїхось корисливих цілях. Але тоді чи є журналістські сюжети, узгоджені з донецькою окупаційною адміністрацією, зазіханням на інформаційну безпеку українського народу?І чи можна вважати "думку" працівників "МДБ ДНР" такою, що свідомо захищає корисливі цілі російських окупантів? - Запитання риторичні. А жаль
Поки українські журналісти "просто роблять свою роботу", отримуючи акредитації у карателів, які захопили наші землі і погоджуючи з ними "лояльні сюжети", російські спецслужби ведуть повномасштабну війну проти нашої країни, використовуючи, зокрема, й українські ЗМІ. Ось тільки чи українські це ЗМІ і ким поставлені завдання вони виконують в українському інформаційному полі? А головне, чи здатні ці ЗМІ в період національно-визвольної війни з російськими загарбниками дотримуватись справжніх стандартів Бі-бі-сі - "стандартів Бі-бі-сі кольору хакі"?
http://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/bi-bi-si-koloru-haki
