Колись давно читала, чудовий роман про пiдлiтковi мрiї i жорстокий (дорослий) свiт. Особистiсь самого письменника теж дуже цiкава, вiн мав конфлiкт з батьком, дожив до 91 року, був знайомий з Хемiнгуеєм.
Можливо. Але я цього твору так і не зрозумів. Холдена якось жалко, але це не концептуально, бо майже кожний підліток опиняється в приблизно в такій ситуації.
Там є едина ниточка- Фібі. Нічого іншого я там не побачив. Але це дуже торкливо.
Фібі - його сестра сама ще дитина, i вона щира, а свiт - дорослий, жорстокий i лицемiрний.
Все залежить вiд виховання, дуже часто батьки проєктують на дiтей свої власнi амбiцiї i не здiйсненi плани, а дiти з цим не згоднi , їх цiкавить щось iнше. Звiдси конфлiкт, i не тiльки з батьками, а в екстремальних випадках, з навколишнiм свiтом. Те що сталося нещодавно в Мюнхенi, коли 18-рiчний хлопець , ображений на весь свiт, пострiляв людей в МкДоналдсi, один з таких екстремальних випадкiв.
