Людей загоняли в концтабори, примушували працювати, але суспільство побудувало важко вловиму схему
ненасильницького спротиву - саботаж, який врешті-решт зруйнував радянську систему. Тобто люди навіть ціною власного життя приймали участь у саботажі, та підтримували цей ненасильницький спротив не зважаючи на вбивства, знущання, та масовий терор.
Чому ця схема спротиву була важко вловима? Тому що використовувала базові принципи, на яких була побудована системи влади, і які одночасно були її слабкостями.
Пару прикладів.
1.
"Ты начальник, я дурак" "Я начальник, ты дурак".
Система була побудована на тому, що в ній
повинні бути пристуні дурні-підлеглі. Але рівень дурості ця формула не регламентує. Цим і користувався масовий спротив.
Якщо система потребує дурнів, то спротив просто збільшував рівень дурості. Такий саботаж важко вловимий, адже друга частина ("начальник") стовідсотково провокується - більшості начальників приємно відчувати що підлеглі - дурні (чим вони дурніши тим приємніше), їм теж легше жити в системі, де все можна списувати на дурість робітників, лаяти їх, та скаржитися що вони просто не вміють працювати. Тобто в цій системі начальник спровокований "дурістю" підлеглих теж приймає участь в саботажі, тому що підтримує цю формулу, а велика частина цих начальників взагалі існує самє завдяки їй.
2. Примус, як ключова риса совку має зворотню сторону. Коли суспільство просякнуте примусом (замість заохочення як було на Заході), то саботаж теж використовував той самий
звичний примус. Люди звиклі до примусу також легко підкорялися примусу саботажу.
Як це діяло. Коли хтось з низового рівня ("дурнів") намагався занадто напружуватися, то інші його розслаблювали ("тобі що більше всіх треба", "ти що краще інших" і т.і.). "Начальники" звісно пояснювали це масовим скоцтвом, та специфічним менталітетом, а насправді це був прояв того самого ненасильницького спротиву - один з механізмів його поширення та дотримання масовості.
Ще раз - схема спротиву через саботаж просто використовує ті механізми примусу, які вже побудовані основною системою.
3. Тотальний контроль.
"Госплан", один із ключових атрибутів совка, - це наслідок прагнення контролю. Система яка потребувала дурнів для формули "начальник і дурні", яка замість заохочення застосовувала примус, змушена була використовувати не природні механізми, а "штучні протези", тому що природні механізми у
вимушених дурнів під примусом продукували непередбачувані наслідки і руйнівні ініциативи. Отже все треба було контролювати, кожний крок, кожний подих.
І чим більший контроль, тим більше дурнів і менше ініціативи, які потребують все більше контролю і примусу. Замкнуте коло, яке веде до саморуйнації (і як наслідок - загальне ослаблення яке провокує зовнішнього агресора, якщо він є десь поблизу).
Отже ненасильницький спротив через саботаж руйнував систему тим, що просто
не опирався контролю! Тотальний контроль породжував інерцію і самознищення, отже підкорятися контролю - це посилювати цю інерцію і прискорювати це самознищення. Тобто спротив через саботаж проявляв себе в тому, що потребував ще більше і більше контролю, більше безініціативності, більше вказівок, більше інерції, більше втрат часу і т.д.
4. Механізми маскування саботажу.
Їх було багато, але самим цікавим було те, що саботажники були навчені системою жити в брехні та самообмані, відкидати реальність, навчені настількі якісно, що їм було легко переконати
самих себе що ніякого саботажу нема, що це просто нічого не поробиш і що насправді винен менталітет і т.і. Тобто була збудована ідеальна система, коли всі дурили всіх і навіть самих себе настількі якісно що вірили в це.
Вірили і дурні, вірили і начальники...
Врешті-решт "недурні" начальники, і "дурні" підлеглі повністю зруйнували критерії по яким можна було розрізнити де дурість, а де розумність, і система дійшла до критичної точки маразму, коли вона не здатна була передбачити справжні загрози. Спрацював мехнізм, коли ослаблена система має бути рано чи пізно атакована тим чи іншим чином зовні. І вона була атакована і зруйнована.
