Будь які замкнуті колективи (маленькі чи великі - однаково) рано чи пізно мають великі шанси перетворитися на звичайне тваринне стадо з внутрішньою ієрархією - лідером (альфою) і різними рівнями віддалених від нього. Нижній рівень (омега) - це ті (той) кого всі штовхають, ображають та принижують.
На цю тему є цікаві досліди, але моє особисте "відкриття" в тому що ієрархія встановлюється не тільки згори до низу (зазвичай в літературі саме так висвіютлюють цю боротьбу - від лідерів донизу), але є боротьба яка має зворотній напрямок - коли нижні виштовхують тих хто поряд з ними (чи нижче) наверх - над собою! Дивно але це так. Робиться це за допомогою невмотивованої агресії, безпадставного роздратування, або прямих образ.
Щоб зрозуміти про що мова, можна взяти за приклад те, як йде впровадження культу сакральності влади. Наприклад в якийсь держустанові вирішують, що працівники повинні бути суто технічними, без атрибутів культу. Коли до таких працівників приходять відвідувачі, то певна частина з них, відчувши зникнення цих атрибутів культу, починають виявляти ту саму неадекватну агресію, та безпідставне роздратування. Зміст цієї агресії приблизно такий - ти, працівник, представник Влади, чи просто хлопчик (дівчинка) якийсь?
До речі щось подібне відбувається зараз з поліцією. Підсвідома суть поточної атаки - де сакрал? Як це так, що це просто влада, а не Влада? До речі така агресія зазвичай досить дієва - технічний працівник з часом починає розуміти що саме від нього бажають і щоб захиститися від образ починає демонструвати потрібні ритуали і згодом навіть пірнає у цей культ - це заспокоює атакуючих, адже саме цього підсвідомо вони і прагнули.
Але мова не про те.
Отже, ця іерархична тваринна боротьба в колективі все ж таки починається з боротьби лідерів, вождів, а потім йде утворення всіх нижчих рівнів. Щось подібне було в тому більшовицькому кодлі, де непомітний спочатку та маловідомий Сталін виборов те що згодом почали називати культом особистості, а умовно ідейні бандюки програли, та були знищені.
Але спочатку владу мали саме ідейні! Тобто в певний момент настав час вирішувати - або ідея, або тваринна ієрархія навколо вождя. Той хто зробив невірний вибір - програв.
Отже - умовно ідейні мають владу тоді, коли є певна динаміка подій, непередбачуваність. Коли потрібне оперативне мислення. Як тільки події починають бути передбачуваними, зрозумілими, як тільки вони стають більш-меньш прогнозованими, ієрархічна боротьба вмить загострюється і "тваринний вождь" починає все підминати під себе.
Мені тут згадується епізод з кінофільму "Діамантова рука", коли Миронов побачив хлопчика який йшов по воді, та почав на нього дивитись як на щось божествене, а коли зрозумів що той йде по мілині, грубо пхнув його зі словами "пшол вон щенок". Приблизно так само міттево відбувається зміна настрою в колективі, коли щось стає умовно зрозумілим. Те що робили ідейні вмить стає ритуалом, схемою, технологією, яку прихильники тваринної ієрархії використовують як відмичку, такий собі золотий ключик.
Тут є одна дуже велика цікавинка. В цей момент "професійники", "ідейні" починають сприйматися як руйнівники колективу, руйнівники колективізму!
Отже еволюція колективізму приблизно така - коли є динаміка і непередбачуваність, в колективі наверху професійники, "ідейні". При втраті динаміці подій, втраті непередбачуваності, владу отримують рітуалісти, які сприймають всі ці попередні ідеї просто як засіб, як гру, а свю роль буквально як роль, тобто поводять себе як актори, які просто створюють потрібну картинку - оперують не тим що є, а тим як воно виглядає (повинно виглядати).
Але.
Весь цей ритуалізм рано чи пізно перероджується в клоунаду, яка сприймається як цирк, ти викликає сміх. Це вже початок кінця. Ритуалісти поступово віддають владу, втрачають все відходять назад, та починають спостерігати і чекати свій час. Настає час ідейних, знов йти вперед, створювати нові схеми, та чекати коли їх знову з'їдять. І так по нескінченому колу.
Багато написав, але коротше ніяк не виходить. Вибачайте.
Останнє, що хочу додати, що ця програма народження і смерті "колективів" працює як на макрорівні (країна), так і на мікрорівні (наприклад - бізнес-структура, або навіть якийсь маленький профільний гурток).
Питання таке - чи є вихід з цієї нескінченої спіралі повторень?
