Oleh Khavruk
5 mins · Kyiv, Ukraine ·
Ідея написати цей текст крутилися у мене в голові вже досить давно, але останні події та сьогоднішня дата, мабуть, прискорили мої думки.
Мені дуже боляче було спостерігати за тим, як медійно та морально винищувалися добровольчі батальони - Айдар, Донбас, Азов, ОУН - це лише найвідоміші приклади стрімкіх злетів і падінь у війні проти рашизму. Насамперед хочу сказати, що незважаючи на все, я впевнений, що без перелічених та інших добровольчих підрозділів Україна б припинила своє існування, як незалежна держава. Тому я особисто і мільйони інших українців в неоплатному боргу перед тими, хто не очікуючи на мобілізацію сам пішов захищати всю Україну в цілому і кожного українця зокрема. Проте, факт залишається фактом - порівняно із 2015 роком ставлення українців до більшості медійно-розкручених підрозділів сильно погіршилося. На мій погляд це сталося з наступних причин:
1. Активна інформаційна атака паРаші йде в першу чергу проти добровольців і це зрозумілий та розумний хід з рашистського боку, адже добровольці є найбільш мотивованою частиною серед захисників України, тож і небезпеку їхню росіяни прорахували вірно.
2. Повальна героїзація всього, що повязано із кожним з батальйонів та, як наслідок, розчарування, що в середовищі героїв бувають і не ідеальні речі.
3. Поява серед бійців та командирів аморальних суб'єктів та справжніх кримінальників. Найстрашніше те, що виродків у добровольчих підрозділах було і є зовсім небагато, доволі часто навіть люди з кримінальним минулим потрапивши в середовище добровольців якісно змінювалися і змінювали своє життя у кращий бік. Проте, малоосвідчена та інформаційно-незахищена українська громада дуже швидко почала говорити не про вбивць та грабіжників, а про айдарівців та азовців, які когось вбили чи пограбували. ну а командира, який кришує колаборантів та саботажників в ТСОУ однозначно асоціювали з усім підрозділом.
4. Поява істот, які не мають і ніколи не мали стосунку до бойових добровольчих підрозділів, з шевронами та розпізнавальними ознаками цих підрозділів.
5. Ревнощі з боку державних органів та структур по відношенню до всього, що створене, не за наказом та під контролем, а за велінням серця та з чистою совістю. Як наслідок, відсутність добровольців у інформаційному полі офіційних осіб та ЗМІ держави.
Нажаль, ті репутаційні втрати, яких зазнали добровольці, зараз повторюються і у волонтерському середовищі, а причини, фактично, ті самі. Тож українці можуть наступити на ті самі граблі, які лежать практично у тому самому місці. Додатково до перерахованих причин, волонтерство має також більші спокуси (адже волонтери завжди мають доступ до матеріальних цінностей) та ще менш формалізоване ніж добровольчий рух (волонтери можуть знаходитися і на фронті і в тилу, у формі та без, у них немає посвідчень та інших впізнавальних знаків, що це саме волонтер, а не звичайний обиватель).
Втрата довіри до таких явищ, як волонтерство та добровольчий рух буде катастрофою для України, оскільки без цих явищ ми не зможемо вистояти в боротьбі із зовнішнім ворогом, а без довіри з боку суспільства не стане ні волонтерів, ні добровольців.
Що ж може кожен із нас зробити, аби Україна не зникла вслід за добровольцями та волонтерами?
1. Потрібно припинити ототожнювати злочинця, який вчинив злочин, із підрозділом в якому колись служив, або служить зараз цей злочинець, або навіть підозрюваний. Так само не варто говорити про брехливу істеричку, яка проклинає все, що стосується української мови, ніби вона волонтерка - як тільки вона почала спекулювати на тій діяльності, яку мала б провадити для інших, а не заради власного его - вона автоматично перестала бути волонтером, за визначенням.
2. Слід пам'ятати, що абсолютна більшість добровольців та волонтерів - дуже достойні люди, тому кожен скандал навколо їхніх імен варто ДУЖЕ ретельно вивчити, перш ніж робити якісь висновки або тим більше вчиняти якісь дії (включаючи репости, гнівні звинувачення та створення фотожаб) . Якщо ситуація хоча б трішечки видається Вам дивною або сумнівною - не звинувачуйте нікого доти, доки не розберетесь на всі 100%.
3. Якщо Ви даєте комусь гроші, то Ви й повинні перш за все проконтролювати їхнє використання, тоді у Вас не залишиться сумнівів, і того, хто взяв гроші, це також дисциплінує.
4. Не судіть про людину, згідно її одного вчинку, або короткого періоду діяльності - якщо це гниль, то вона вразить все, до чого торкається особа, а якщо це щербинка, то подальших десять вчинків доведуть, що із такою щербинкою людина здатна на більше ніж решта, які просто нічого не роблять, тому й не роблять помилок.
5. Заходи інформаційної гігієни повинні стати для кожного такими ж важливими, як і санітарна гігієна. Незнайомий сайт і скандальне повідомлення - перевірте хоча б в 2 інших джерелах, які вже довели свою достовірність протягом війни.
6. Залишайтеся людьми - не кидайтеся лайном у людей, яких Ви дійсно знаєте в реальному житті заради захисту віртуальних персонажів, яких Ви навіть ніколи не бачили вживу.
Ці 6 пунктів не є вичерпними, звичайно. Головне щоб кожен усвідомив, що від його слів та дій дійсно залежить доля мільйонів, адже у війнах перемагають не армії та генерали, а народи, які складаються з окремих особистостей.
