Не думай про слона.
YURI SHEVCHUK·SUNDAY, 25 DECEMBER 2016
“Не думай про слона” таку назву має книжка впливового американського мовознавця-когнітивіста Джорджа Лейкофа (George Lakoff). Щоб довго не переповідати її, скажу, що автор пропонує американським прогресивним лібералам радикальний спосіб вийти з-під дискурсивного і ідейного панування консерваторів. Як це зробити? Просто і складно водночас. Престати думати про слона - перестати користуватися ідеами, темами і форматам, який консерватори нав’язують громадській думці, перестати реаґувати на консервативні ідеї, намагаючися відмазатися від них.
“Формати - це розумові структури, які визначають наше бачення світу, - пише Лейкоф. - Як наслідок вони визначають цілі, що ми їх ставимо собі, плани, що ми складаємо, те, як ми діємо, що вважаємо добрим чи поганим результатом наших дій. В політиці наші формати визначають нашу суспільну політику й установи, які ми створюємо з метою втілювати цю політику. Змінити наші формати значить змінити все це. Переформатування значить змінити саме суспільства.”
До сих пір українське суспільство виявлялося нездатним до того, щоб створювати власні мисленнєві формати, власну мову, власний спосіб самовиразу, власне бачення речей, в якому не було б місця Москві. Заперечення імперських російських форматів (а всі російські формати є імперські за визначення, і суттю), це, як не парадоксально, їх підтвердження. Лейкоф пише: “Коли ми заперечуємо формат, ми його підсилюємо.” Це засадничі постулати конгнітивної лінґвістики, про які пише Лейкоф.
І це погані новини для цілої нової (старої) школи “нового українського патріотизму”, за якою “всє тє, хто нєнавідіт Путіна, - бєндєровець” (читай “український патріот). Це чисто імперська дискурсивна тактика посилення кремлівського формату української ідентичности. У ньому замість таких посутніх ознак українства, як мова, культура, цінності, пропонується одна-єдина пустопорожня - ненависть до Путіна.
У ці різдвяні дні український інформаційний простір самоорганізувався - вкотре - навколо московських тем, так наче українцям бракує власних. Моральна дилема, що знову прилетіла звідтам: співчувати чи злорадіти, нести квіти чи тухлі яйця кидати, сміятися чи плакати. Все це дилеми колонізованого, що й далі перебуває під гіпнотичним впливом колонізатора. А може варто спробувати уявити себе в світі, де немає Москви, її цінностей, ідеології, її новин. Уявити себе БЕЗ Москви і перестати реаґувати на московські мисленнєві формати цілком за тичинівською формулою “то нехай собі, як знають, божеволіють, конають, - нам своє робить ...” Така здавалося б проста мисленнєва операція виявляється поза інтелектуальними можливостями величезної більшості українського суспільства. Був би радий помилятися.
“Сперечаючися з опонентом, не користуйтеся його мовою, бо його мова урухомлює смислові формати, які не є вашими,” застерігає Лейкоф. Ці формати диктують вам свою власну логіку, яка теж не буде вашою.” У нашому випадку ця логіка зводиться до того, що московські новини - це чомусь українські новини. Щоб змінити спосіб мислення треба змінити мову, як знаряддя мислення (Лейкоф). Без зміни мислення немає зміни суспільства, немає деколонізації. Я давно пропонував радикальний підхід для українців, що прагнуть звільнитися від московського колоніялізму.
Знову Лейоф і для цього допису востаннє: “Коли я викладаю вивчення мисленнєвих форматів і форматування в Берклі у курсі когнітивістики (наука пізнання), перше, що я роблю, я прошу студентів зробити одну вправу. Вона така: не думайте про слона! Що б ви не робили, не думайте про слона. Я ніколи не знайшов студента, здатного це зробити.”
Україна, звісно, не Каліфорнійський університет в Берклі. Для українців мисленнєва вправа Лейкофа “Не думати про слона” - не гра, а екзистенційний імператив. Україна стане справді незалежною тоді, коли українці перестануть думати про росіян і все, що з ними пов’язано. Чи це можливо? Думаю, що так. Зникнення Москви із української системи координат у сотні разів дошкульніше ніж невільниче злорадство з приводу чергової катастрофи ненависного рабовласника.
