В двадцять п'ятий раз: Будь який суд має сенс тільки тому разі, якщо його рішення визнають сторони апріорі, або якщо в суду є інструменти нав'язати своє рішення. По відношенню країн останній варіант не діє, за винятком, коли переможці судять переможеного.
Суд ООН визнають не усі країни. Росія, в принципі, не визнає суду ООН (знає чиє сало з'їла). Але в двох міжнародних документах, Росія забула зробити стандартне застереження, що не вижнає юрисдикцію суду ООН, і поставила підпис. Це угоди про протидію фінансування тероризму і про заборону расової та етнічної дискримінації. Саме тому зараз Росія має відповідати в суді. Коли буде оголошенне рішення суду, або, навіть, раніше, Росія розірве зазначені угоди, і відмовиться визнавати суд. Гордо хлопне дверима і сказавши "Усі мудаки", піде із суду і ніхто нічого їй не зробить. Але Росія не зможе примусити усіх заплющити очі не побачити такої поведінки. Це буде визнання браку аргументів для захисту, і це буде фактичним доказом вини Росії в інкримінованих злочинах. Наслідки будуть політичні.
