Любов Бурак
22 hrs ·
ГРОБКИ
Людиська в нашому селі ще не зовсім здичавіли : на цвинтарі не п'ють. І не жеруть. Ставлять свічки, кладуть на могили рідних пасочку, дві крашанки і три цукерки. Котрі просто з-під рук забирають діти циганські, мукачівські і місцевих алкоголіків. Діти вважаються сьогодні реінкарнованими душами померлих родичів. Їм можна все. Тому нахабніші ще й грошей просять. Якщо хтось дає, хапають і біжать до узлісся. Там в кущах ховаються їхні нереінкарновані після вчорашнього предки з невтоленною спрагою і нестерпним бодуном.
Але, загалом, народ тихий, ходить повільно, чекає на батюшку і, зустрівши знайомих, обговорює: хто і коли помер, від якої болячки, як довго вмирав, чи діти принесли склянку води, чи робили розтин і в скільки обійшовся похорон.
Батюшка приходить з паламарем, дяком, пєвчими і матушкою, котра робить руками хвилясті рухи в такт " Вєчная память!" і підставляє пещену долоньку для грошей за панахиду. Гроші спочатку кладе до кишені, а потім просто складає в стосик, постукуючи ними об могильну оградку, і тримає в руці. Так і диригує з грошима. Як валютчик коло ринку.
На загальну панахиду матушка збирає по 20 грн. Недорого, але і батюшка на ній імен не читає. Но каже проповідь парафіянам. На тему, що треба молитись за померлих. І за живих. І, вопше - молитись.
Бо в світі активізувався озброєний Діавол і хоче винищити рід людський.
На цьому місці я з батюшкою солідарна. Бо точно, що диявол. І точно, що озброєний. І точно, що треба молитись. Бажано молитвами крупного калібру, безперервно і до самої столиці диявола. Особливо помічні - молитви великого радіусу дії системи "Томагавк".
Але потім батюшка каже, що тільки канонічна церква і істіноправославні спасуться. Бо після падіння Константинополя в світі є тіко одна Божа церква. Котра є спадкоємицею Христа на землі. І вона...В столиці диявола.
В мене починається когнітивний дисонанс. Заєбали своїм спадкоємством! В них напряг або з юристами, або з мозгами. Або їхні юристи з дияволом якийсь безмозглий контракт підписали.
Обіцяла мамі не скандалити. Не буду. Але ж уточнити треба. Але - мовчу. Ладно, думаю - дома загуглю. Бо тут в них до Почаєва 20 кілометрів і Господь по украінскі не понімаєт.
А потім батюшка розказує, що Бозя сотворив людей вільними і рівними. Незалежно от - з глини чувака зліпив, чи видер в хлопа ребро і зваяв з нього жінку.
І народи в Бозі так само рівні. І звірі, і птахи. Тобто - нормальний харчовий ланцюг Бозя придумав. Кожній тварі - по парі, кожній бузі - по пузі, кожному писку - вареників миску.
І тільки ті, шо в них столиця з Діаволом, ніяк не нажеруться. Нє, то не батюшка так каже - то я так собі думаю. Бо - грішна страшенно. Бо приперлась на цвинтар православний в джинсах аспидських, без платочка системи "Хіджаб", стою коло війта і на істину в паслєдній інстанції морду кривлю.
- Івановичу, - кажу. - А от слухай: там за лісом гуде щось.
- Бурштин риють, - кривиться війт.
Він не в долі. Хто він такий, щоб з ним бурштинокопачі рахувались? Всього лиш війт села, де на цвинтарі свіжих могил співвимірно з хатами в селі. Тут у всіх сусідніх селах так.
- Іванович, слухай: а як територіальні громади?
- В паперах ще.
- А, якби їх з паперів в реальність перетягти?
- То років за п'ять ти б на моїй коронації була.
- Тобто?
- А тобто, що було б у мене тут королівство Поліський Люксембург, а не оця от провінція Суньхуй Вчай. В нас уже пилові бурі були. Ти в курсі? В спеку торфяник пересихає і курить ним вітер так, що світу не видно.
- А, якщо спробувати?
- Знаєш, скільки паперів від голодних чиновників треба?
Іванович перечисляє процедури, починаючи від райдержгоп-стопадміністрацій до управління фігвамземресурсіві приватного Фонду держмайна.
Що саме цікаве: народ і так їх, тих чиновників, умудряється годувати. Країна див. Але - добре, що не диявола.
А батюшка проповідує, що Бозя створив нас незаможними. Щоб ми мали менше спокус і спасли душу. Бо в підсумку на цвинтарі то ми всі опинимось. Але бідних і вбогих Бозя забере на небо, а багаті з могил до пекла полізуть. А там на них диявол чекатиме.
Тут я вже в думках своїх заплуталась. Де в них той диявол? В столиці, чи в пеклі? Чи між ними тунель урядового зв'язку?
А далі батюшка про міжусобицю і братоубивство на Донбасі каже і про то, що мова( тоїсть - язик) церковних молитов - божественна, бо її створили Кирило і Мефодій в столиці диявола. І ніякої інакшої Бозя не приймають. Тому всі розкольники, що моляться українською, підуть теж до пекла. Лизати гарячі пательні.
Отут я з батюшкою не погоджуюсь. Лизати пательні можна виключно язиком. До чого тут мова?
До бідності - вирішила. Батюшка так аргументовано розговівся на тему спасіння бідністю, що селяни аж просльозились.
- Блядь! Іванович, - кажу, - найбагатша ресурсами країна Європи має жити в бідності? Бо в цьому її спасіння? Чи не її? Чи не спасіння? Може, Бозя дійсно "по украінскі нє панімаєт?"
- Знаєш, - Іванович дивиться в небо. - Бозя, вопше-то, дав нам цю землю, щоб ми на ній жили і працювали. А ми лінуємось, бухаємо і просираємо.
- Та, наче ж - воюємо, боремось.
- Та так. Але, розумієш: ми в душі - сцикуни, а по життю - гамнярі. Ти хочеш, щоб Бог нас мав за мудрих і помагав? Знаєш - все правда: дурень думкою багатіє і на горбі дурня можна в Рай заїхати. Так і ми. Он дивись!..
Батюшка закінчив панахиду, ще раз нагадав про смирення і терпіння. А матушка тим часом уже збирала гроші на індивідуальні панахиди на могилах. По 100 гривень за одну і по 150, якщо дві могили в парі за оградкою...
Небо темніло. Віяв холодний вітрище. Село масово хрестилось до неба і готувалось до літа і пилових буревіїв.
А околицями Поліського Люксембурга ходив Бозя. Тримав у руках "арафатку" і медичну маску. Дивився з гори на людей і думав:
- Ну так - "по-украінскі" не розумію. Але українська ж - рідна! Халепа якась, а не народ!.. Жебраки духовні. Послав їм Сина. Послав їм голод, мор, пошесті, навалу чужинців і міжусобну борню. Посилав їм плоди земні і часи мирні. Посилав вождів, пророків, мучеників, вчителів.
Врешті, з нервів великих - послав їм уже Фройда. Думав: хоч той навчить не робити хуйні... Нічого не діє. Народ обраний, курва його мама! От що з ним робити?
Раптово черкнула з неба блискавка-перуниця. Бозя посварився на неї пальцем, щоб не гралась з електрикою, бо всяке може бути - не дай Бог.
І тут Бозя подумав... Саме щонайгрішніше подумав:
- А, може, й справді в народу проблеми через те, що курва - його мама?..
