Твій Л
абановський
був рідкісним мудаком, хоч і доволі непоганим тренером.
Я його терпіти не міг за його жахливий український акцент (але воно, сцуко, ніколи слова українською не сказало
), та за його “виїзну модель!, коли Дінамо Кієв катало м“ячика на полі суперника бо, так би мовити грало на результат і хєр клало на вболівальників які хотіли дивитися гарну гру.
Те, Динамо, яке гриміло і трощило всіх в другій половині 1960-х було треноване Віктором Масловим.
Навіть Черемшину переклали під команду:
Гучно диктор крикнув, мов у лісі,
Київ виграє у Кутаїсі,
Наш Медвідь жене м’яча по краю,
Бишовець з Хмельницьким нападають.
Приспів:
Всюди гарно виграють кияни,
Не страшні їм форфарди-тарани,
Сабо із Мунтяном
Бібу з Паркуяном
Ждуть медалі, ждуть.
Як Турянчик в нападі зіграє,
Так “Торпедо” з Києва втікає,
Біба розпечатав їм ворота
І відбив від золота охоту.
Йдуть вони собі до п’єдесталу,
ЦСКА від Києва відстало,
А “Спартак” в турнірі загубився,
Десь біля краєчку опинився.
Ось як хлопці — «динамівці» грають,
В Кубок вони золото вкладають,
Ще прийдуть часи, коли й богиню
Заховають в українську скриню.
Я ту комадну пам“ятаю дуже добре.
Пригадую вперше в житті потрапив на стадіон. Чорноморець приймав Динамо. Після першого тайму 2-0 на користь Чорноморця. А в другому таймі Динамо вкотило у ворота спочатку Ярчуку, а потім Альтману 4 м“ячі. Причому, Сабо у своєму чудовому стилі пробив стінку нижнім ударом і м“яч залетів у дальній кут.
Сабо був тоді просто красень Високий. стрункий, із знаменитою своєю зачіскою.
А з Лобановським і Базилевичем Динамо перетворилося на машину, яка майже ніколи не показувала видовищної гри.
І я в 1970-ті вболівав за Карпати. Бо там принймні хоч половина гравців і тренер говорили українською.
