Зовсім несподівано до мене тут я працюю з інженером контрактником - громадянином України, але корейцем за національністю.
Сьогодні за вечерею спитав в нього, що за книжка в нього... Він каже - то антологія старої корейскої поезії...
От ми взяли сьогодні замість дивитись ці прикрі новини - дві години посидили поперекладали корейскі вірши. Йому було приємно, мені цікаво. Він мені пояснював зміст російскою, а я спробував перекласти українською майже все (крім двох останніх - якось не пішло, залишив його російскомовний варіант).
Тож для СУП ексклюзивно - антологія поезії Корє за 1000 років
------------ Корисно для припинення істеріки.
Синчхун (798 р.)
Сосна на горі зелена
У передзим’ї глухім
Сказав, що мене не забудеш
Та це - не по справам твоїм..
В очах – ні краплини смутку,
Вода у ставку посивіла
Та віддзеркалила сумно
Душу загиблого світу. Чхойєн (876 р.)
По столичних по кав’ярнях
Я гуляв, аж місяць ясний
Нагадав – вже час додому
Ось поріг – й ноги чотири…
З тих давен, як одружився
Я чудово пам’ятаю –
Завжди дві були моїми –
Що робить тепер – не знаю. Кюньо (988р.)
Мій шлях пролягає до Будди.
До нього підношу молитву
Від створеного ним світу
Про дощ вічної істини
Що зволожить посушливе поле
Та пробудить паростки добрі
У спраглих душах – і долі
Людські спломеніють любов’ю. Невідомий автор (поч. 11ст)
Було цей камінь кинуто навіщо?
І хто у кого планував поцілить?
Я гідно цей удар сприйняв на себе
Хоч і не мав ніколи ворогів.
Послухай, любий пане господарю
Уважно, що тобі хочу втлумачить:
На кораблі великому держави
Зітліле неподобство замість щогли.
Тебе покину легко я тепер
Щоб решту днів провести біля моря
І харчуватись равликами з піни
А ось тобі, господарю, не заздрю.
Сін (1110р.)
Туди, де чорні ворони кружляють,
Ти не спускайся, чапля біла-біла!
Бо то птахи, що з заздрощів чорніють,
Що сповнені всередині журбою –
Та геть брудні – тож добре ти пильнуй -
Не варто забруднитись випадково! Вон Чхонсок (1240р)
Навіщо кажете, що взимку, у негоду
Бамбук під снігом весь лягає долу?
Чи так би зеленів у заметіль,
Якби завжди з покірністю хилився?
То правда є – у цей буремний рік
Прямим лишився тільки він один! Кіль Дже (1350р)
Об’їхав я руїни сіл та міст
Квітучої колись, моїй Кореї…
Ті самі гори тут, й річки ті самі,
Ось тільки люди не повернуться сюди
Часи минули місячного сяйва
Чи не були щасливі дні лиш сном? Ю Инбу (1456р.)
Що кажуть люди – у ночі буремній
І сніг, і вітер – всі жахи негоди…
У горах наших звалили сосни
Що сотні років рясно зеленіли…
То що казати за тендітні квіти
Які не встигли ще розквітнуть навіть?Нам І (1509р)
Ось я досяг вершини Пектусана
І тут стою, спираючись на меч…
Корея рідна, мій листок тендітний
Затиснутий між Хе й Ює назавжди
Чи зможемо на півночі та сході
Кайдани ми війною розірвать? Хон Сом (Індже) (1610р.)
Ось кажуть люди про бурштин – сміття то…
А це таки образливо, і дуже…
Людина ж бо розумна – і завжди
Безпомилково розпізнати може цінність.
Лиш тільки прикидаючись дурними
Так кажуть люди – сумно є то дуже. Cон Ин (1660 г.)
Все что я слышал, – лучше бы не слышал!
И все что вижу, - лучше бы не видел!
Ведь таковы, мой друг, дела людские,
Что их противно даже обсуждать…
Уж лучше я, пока мне служат руки,
Вина себе немного подолью!Хан Хо (1710 г. )
Не надо нам соломенной циновки –
Присядем на опавую листву.
И зажигать світильник нам не надо –
Должна зайти вчерашняя луна.
Вот если есть закуска и вино –
Давай-ка их, неси сюда скорее!
Правитель – словно Небо над Людьми,
А Люди – как Земля под этим Небом.
Но если он проводит дни свои,
Раздумывая о печалях наших,
То почему же постную похлебку
Из горных трав мы без него едим. (Переклад Ким Юги, Сергій Шевченко, 14.04.2014)
-----------------
Для довідки - я буду у Києві у середу, 16 квітня, с 14 години і 18 квітня у Харкові з ранку до 18.40... То є відрядження по наший програмі відновлення ресурсу авіатехніки. Планую в середу розповісти трохи детальніше.
Якщо хтось з СУП у Харкові хоче поспілкуватись чи якось мені розповісти, що там і як - у п'ятницю з 15 до 17.30 години - то напишить у приватні повідомлення.
Не хочется, блін, на москалів працювать.
