Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"

[ruthene]

КАК 3-МИЛЛИОННАЯ ФИНЛЯНДИЯ РАЗГРОМИЛА 170-МИЛЛИОННЫЙ СОВОК. Лекция историка Александра Палия

[irpin]

Біографія. Михайло Сергійович Грушевський
Світлана Панькова

https://www.m-hrushevsky.name/uk/Bio.html

 

в 17му- голова центральної ради унр, з 18-го емігрант, що не так?
повенувся в 24-му. цей календар з вашого ж посилання.

науменка чк розстріляло в 19-му. і? не вбачаю розбіжностей.

звичайно, поважна пані скромно пише: ".. після гетьманського перевороту Грушевський відійшов від активної політичної діяльності."
а чому не про те, що він переховувався у січових стрільців, а ті склали зброю? да останні, да трагічно для грушевського, після чого голова ради переховувася у помешканні двох студенток. а в подальшому, виставився кандидатом до другого інтернаціоналу від єсєрів? там шухер ще чималий був у європі.

тю. а чом би ще не пошукати спогади винниченка? ну, стосовно грушевського, хоча б? там ще цікавіше може бути. люди такі люди..

[irpin]

ці "банальності" набагато інформативніші, бо в них є моє відношення до подій і фактів, яких не видно за цитатами на пів екрану, з яких форумчани винесуть лише їх розмір.

не будьте банальним пропагадистом, розкажіть своїми словами чому вас то хвилює. це набагато цікавіше.

[ruthene]

ці "банальності" набагато інформативніші, бо в них є моє відношення до подій і фактів, яких не видно за цитатами на пів екрану, з яких форумчани винесуть лише їх розмір

 

пропагадистом

ПНХ !

розкажіть

Я ж кажу - пожирач часу.

чому вас то хвилює. це набагато цікавіше

Дубль №2 :

уважніше читай-те:

мета автора - "вправити мізки" не стільки тим, хто вже асоціює себе з українством, а тим, хто перебуває в транзитному стані - від радянської людини відійшов, а до українця, в сенсі - громадянина України - ще не пристав

[irpin]

- спеціалісти кажуть, що...
- а люди кажуть..
- а це тому що вони не спеціялісти!!!

[ruthene]

РОССИЯН "БОМБИТ" ОТ ЭТОГО ВИДЕО:
МИФ О НАШЕСТВИИ НАПОЛЕОНА НА РОССИЮ (ВЕЛИЧАЙШАЯ ЛОЖЬ В ИСТОРИИ)

 

[ruthene]

Новгородський фальсифікат
Олександр Алфьоров /Oleksandr Alf'orov

Це відео про одну з фальсифікацій,
яка могла змінити хід історії. 

Що це за фальсифікат
 
та чи спрацював він? Про це у відео!

Нагадаю,
це - думки фахового історика,
наукового співробітника Інституту історії України НАН України.

 

[ruthene]

Українська мова за часів Київської Русі й раніше
Павло Гриценко

Посилання :

http://ukrpravda.net/index.php?topic=54790.msg1490161#msg1490161



Павло Юхимович Гриценко
— український мовознавець, доктор філологічних наук (1991), професор (1993), директор (2008) Інституту української мови НАН України, дійсний член НТШ (1995).

___

[ruthene]

ЛОМОНОСОВ УЧИЛСЯ ПО УКРАИНСКОМУ СЛОВАРЮ! ПРОСТО РУССКОГО ЕЩЕ НЕ БЫЛО.
Лекция историка А. Палия

"Здравствуйте, в эфире я украинский историк,
и сегодня я вам расскажу кое что такое,
что больше никогда не вынудит вас слушать чушь,
о том, что украинский язык выдумали недавно,
что его - в 15, или в 16, или в 17, или в 18 веке или даже в 19,
как говорят некоторые, не было.
Всяческую подобную чушь ученым смешно слушать,
но в россии государственная пропаганда об этом рассказывает,
в частности, например, о том,
что украинский историк Михаил Грушевский выдумал украинский язык,
и выдумал Украину.
И это рассказывается в то время, когда есть, например, русский поэт Пушкин,
который писал "тиха украинская ночь" - задолго до Грушевского.

Но я приведу более такие детальные
аргументы и они будут очень, очень
фактические, очень
детальные, и, прослушав их,
вы навсегда забудете,
что такое вот эта имперская чушь
по телевизору.

Таким образом, что такое и когда
вообще появились письменные источники
украинского языка?

Первые письменные источники украинского
языка появились в 11 веке,
они сохранились, в частности,
в графити Софии Киевской.

Это и графити, то есть такие, начертания,
люди приходили в церковь, о чем-то молились,
о чем-то просили и там, собственно говоря,
простонародный такой язык и он очень близок
к украинскому, то есть,
украинцы все там понимают,
там есть такое изречение:

"мати не хотячи дитя, бижа геть"

ну это по украински вообще
и много, много различных других:
украинские имена,
украинские названия месяцев,
украинские всяческие обороты,
украинское произношение
иногда читается.

И вот таких вот графити было
в старых церквях очень много,
но, к сожалению, российские
большевики их повзрывали,
эти церкви, осталась случайно
София Киевская, за которую,
как говорят, защитились французкие
большевики,
французкие коммунисты,
которые сказали, что в свое время
была их королева, давайте оставим
этот памятник,
ну короче, на такое варварство не пошли,
подыгрывая французам,
по крайней мере, одна из таких историй
присутствует в Украине.

Но, мы не о том, мы о языке.
Очень много есть грамот княжеских грамот,
есть 12 век, есть 13-й и очень много 14 века,
и, они тоже, практически, на украинском языке
написаны. Этих грамот княжеских много.

Но в то же время летописи у нас составлены,
как мы знаем, не русским языком
и даже не древнеславянским,
как пытается кто-то рассказывать,
а составлены на
церковнославянском языке."

Слухати лекцію далі (з 3:07):
https://youtu.be/HWu9DhyH5R0?t=187

[ruthene]

«Народ їхній називається рос і король їхній іменується хаканом...»
Ольга ЩОДРА
канд. іст. наук
18 квітня 2018

http://www.golos.com.ua/article/302050

[ruthene]

Бертинські аннали (лат. Annales Bertiniani).
Єпископ Пруденцій Труаський написав, що 18 травня 839 року до імператора франків Людовика I Благочестивого, на прохання візантійського імператора Теофіла, прибуло посольство народу "рос", король яких іменується хаканом (тюрк. "імператор"). Послів супроводжували чиновники Візантії, бо перед тим послів приймав Теофіл, імператор Візантії.

Посольство росів, яке приймали 2 імператора найбільших європейских держав.

 

[ruthene]

Українська державність: витоки та етапи становлення
15 травня 2018

http://www.golos.com.ua/article/302908

— Для встановлення дати відліку історії Руської держави і історії формування Української державності загалом, яка за всіх обставин буде символічною та умовною, першочергове значення мають писемні джерела, — сказала Ольга Щодра, кандидат історичних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка. — Не заперечуючи важливості вітчизняних літописних пам’яток, хочу наголосити, що їх інформація про події ІХ ст. і початки Русі вимагає ретельного аналізу і порівняння з іншими джерелами, оскільки: по-перше, до нас не дійшли оригінали літописів, а лише їхні копії у складі літописних зведень ХІV—ХV ст.; по-друге, оригінальний текст найдавнішого літопису Повісті временних літ, автором якого вважається Нестор, був написаний на початку ХІІ ст., майже через 300 років з часу утворення Русі, тобто літописець не був сучасником подій і знав про них лише з переказів. Очевидно, що він зафіксував радше уявлення про початки Руської держави, характерні для книжників ХІІ ст., а не реальні події на той час уже глибокої давнини. До того ж у дослідників є серйозні підстави вважати, що літописні статті, датовані ІХ ст., зокрема легенда про прикликання варягів, не були написані Нестором, а є пізнішою вставкою в первісний текст Повісті временних літ. Сумніви у достовірності літописних статей, датованих ІХ ст., підкріплює і той факт, що, як довели археологічні дослідження, у ІХ ст. Новгорода на Волхові, який нібито заснував легендарний Рюрик, ще не було.

Водночас у зарубіжних джерелах — візантійських, арабських і західноєвропейських маємо переконливі докази існування Руської держави вже у першій половині ІХ ст. Свого часу Михайло Грушевський наголошував на необхідності їх використання для дослідження початкової історії Русі. Особливо хочу наголосити на важливості такого західноєвропейського джерела, як Бертинська хроніка. Зберігся її оригінал, написаний єпископом Пруденцієм у ІХ ст. Її автор був придворним капеланом імператора франків Людовика Благочестивого, тобто сучасником і добре інформованим свідком описуваних подій. Його повідомлення про прибуття руського посольства в столицю імперії франків Інгельгейм у травні 839 р. не викликає у дослідників жодних сумнівів, як і той факт, що прийом руського посольства візантійським імператором Теофілом, про що також повідомляє Пруденцій, враховуючи особливості навігації у Чорному морі у той час, відбувся у 838 р. В історіографії прийнято датувати посольство 838—839 рр. Вважаю, що ця дата, коли послів від народу «рос» приймали правителі двох великих європейських держав — імператор Візантії і імператор франків — якнайкраще підходить для початку відліку історії Української державності.

Очевидно, що Русь не була першою українською державою. Маємо писемні згадки про існування на теренах України у ІV ст. Антського союзу, — продовжує Ольга Щодра. — Однак твір візантійського автора Йордана «Про походження і діяльність готів», у якому згадується король антів Бож і його 70 старійшин, був написаний пізніше — у VІ ст., тобто Йордан не був сучасником подій, а інформацію про них отримав з «других рук» — із записів державного секретаря готського короля Теодоріха Великого Кассіодора. Як відомо, анти воювали з готами, а тому інформація Кассіодора, по-перше, могла бути не зовсім об’єктивною, а по-друге, навряд чи поразка антів і страта Божа готами, про що повідомляє візантійський автор, підходять для встановлення символічної дати утворення Української держави. Безперечно, що ще з антських часів, а можливо, й з іще глибших віків, беруть початок витоки Української державності. Її рання історія ще потребує досліджень. Відомо, що після Антського союзу на теренах України існувало велике об’єднання дулібів-волинян, Велика Хорватія, племінні княжіння полян, древлян, сіверян, уличів, тиверців, про що маємо епізодичні згадки у писемних джерелах. Цей тривалий процес державотворення увінчався утворенням Руської держави, яка на початку ХІ ст. перетворилася на найбільшу європейську імперію, а її столиця Київ — на одне з найбільших європейських міст, яке західні хроністи називали «окрасою Сходу» і «суперником Константинополя». Історію Русі можемо значно повніше відтворити завдяки писемним джерелам і її вагомій ролі у міжнародному житті середньовічної Європи. А тому її поява на міжнародній арені у 838—839 рр. є, на наш погляд, найбільш вдалою символічною датою для відліку історії українського державотворення. Приймаючи її, ми продовжуємо також українську історіографічну традицію, оскільки саме з Русі Михайло Грушевський починав історію Української державності, — підкреслює Ольга Щодра.

Учасники круглого столу зазначили, що проблема формування Української держави, її витоки тісно пов’язані з ще одним складним питанням — коли почався етногенез українців, коли почала формуватися нація. Відомий історик і археограф Ярослав Дашкевич наголошував, що українська нація має тисячолітню історію. З багатьох джерел — хронік, щоденникових записів європейських і арабських мандрівників добре відомо, що світ і Європа ідентифікували козаків з українцями і казали: не думайте, що козаки окремий народ, окрема нація — це українці.

Європейські володарі та хроністи добре розуміли, що Русь — це Україна, а Україна — це Русь. Богдан Хмельницький у 1648 р. титулувався єрусалимським патріархом Паісієм як «князь Русі». У 1658 р. Гадяцька унія передбачала своїм пунктом створення князівства Руського. Як наголошують історики, ситуація змінилася у XVIII ст., коли почала формуватися російська офіційна історіографія і наш північно-східний сусід став розглядати історію Київської Русі як етап історії Росії. У 1721 р. Петро I змінив назву «Московське царство», «Московія» на «Росія» (грецька транскрипція назви української імперії Русь), заявивши: «Отныне народ московський будет зваться народом русским!» Цар Петро та його наступники розсилали по Європі агентів, аби ті вишукували й вилучали з книгарень і бібліотек мапи, на яких Московія значилася Московією, а Україна — Україною чи Руссю, і платили писцям золотом, щоб ті замість Московія писали Росія. У науковому світі на спроби Кремля приватизувати Русь дивляться скептично, але офіційна історіографія, навчальна література розглядають Русь саме як частину історії Росії. А оскільки столицею Русі був Київ, то Москвою вже давно робляться спроби перетягнути ту столицю на північ, у Новгород, на Ладогу.

Насправді літописці чітко знали, що Русь — це середнє Подніпров’я, її ядро Київ — Чернігів — Переяслав, як і те, що Новгород, Суздаль ніколи Руссю не були. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний відрізняв Русь внутрішню від зовнішньої, тобто від приєднаних до неї земель, тож історію Новгородської, Володимиро-Суздальської землі, зазначають дослідники, слід розглядати як історію провінцій Руської імперії із столицею у Києві.

Незважаючи на знищення «неправильних» географічних мап, втручання у літописи і їх переписування з метою привласнення імені «Русь» та її історичного спадку в ментальності народу завжди жила державницька традиція, що існувала на наших теренах від найдавніших часів. Зокрема, від часів черняхівської культури, що залишила по собі 3,5 тисячі пам’яток від Вісли до Сіверського Дінця, городища, покриті кладами римських монет, що свідчить про унікально високий рівень розвитку черняхівців, розвинене ремісництво та торгівлю. Саме черняхівцям, які, як вважають фахівці, були одним з етапів етногенезу українців, приписують будівництво Змієвих валів (про це свідчать проби дерев’яних зрубів). Вали, що збереглися на Переяславщині, Коростенщині та в інших місцях, простягнулися на дві тис. кілометрів. В основі вони — 21 м, заввишки — 16 м і, ймовірно, побудовані у II—IV—VI ст. За масштабами робіт у світовій історії прирівнюються тільки до Великої Китайської стіни. Тож виникає слушне запитання, чи можна було у ті часи вести таке будівництво, не маючи адміністрації та системи управління?

[ruthene]

Українська державність: витоки та етапи становлення
15 травня 2018

http://www.golos.com.ua/article/302908

Під час круглого столу «Українська державність: витоки, становлення» йшлося і про те, що вивчення та популяризація української державності мають стати складовою державної політики.
Обговоривши тему, учасники форуму дійшли такого консолідованого висновку

... [...]...

4. Розвиток української державної традиції став підґрунтям для утворення Руської держави (Київської Русі), яка наприкінці Х — на початку ХІ ст. перетворилася на одну з найбільших і наймогутніших держав середньовічної Європи. Саме Русь по-справжньому вийшла на міжнародну політичну арену, здобула широке міжнародне визнання і стала добре відомою в тогочасному світі — на арабському Сході і на європейському Заході. У 838 р. руських послів приймав візантійський імператор Теофіл, а 18 травня 839 р., як сповіщає автор франкської королівської хроніки, сучасник події єпископ Пруденцій, «послів від народу рос», правителя якого титулували імператором (тюркською «хаканом» або «каганом»), приймав у своїй столиці Інгельгеймі імператор франків Людовик Благочестивий. Вважаємо, що ця дата — 838—839 рр., — коли вперше згадується руське посольство до правителів великих європейських держав — Візантійської і Франкської імперій — якнайкраще підходить як символічна дата відліку історії української державності. Щоб закріпити її в історичній пам’яті українського народу, назавжди занести на скрижалі української історії, пропонуємо встановити День Української державності і відзначити цього року 1180 річчя її утворення.

[ruthene]

Російський концерт

Concert russe, d'après Le Prince, 1770

https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10051018j/f1.item.zoom

[ruthene]

Жан-Батист Лепренс. Balalaika Player, 1765.

[ruthene]

Жан-Батист Лепренс (1734—1781) Листы из русской сюиты «Типы России»

[ruthene]

Жан-Батист Лепренс,
Interieur d'une habitation russe pendant la nuit, 1768

https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10550365f/f1.item.zoom#

[ruthene]

Русские - узнаете свои La Danse Russe под двуструнную русскую Balalay-ку ?

https://mysliwiec.livejournal.com/3012705.html

Жан-Батист Лепренс,

Titre : La Danse Russe
Auteur : Le Prince, Jean-Baptiste (1734-1781). Graveur
Date d'édition : 1769

https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10550356g/f1.item.zoom

[ruthene]

6 лет тому, в 2011 году, написал я [mysliwiec] пост о настоящий истории балалайки:

https://mysliwiec.livejournal.com/3012705.html

Балалайка- два струна, я хозяин вся страна
https://mysliwiec.livejournal.com/64793.html

Ещё тогда, после почти безуспешных попыток найти хоть какое-то разумное количество изображений главного русского народного музыкального инструмента, русских "Доандреевских" балалаек, закрадывалось у меня подозхрение, что не просто так русские прячут таке картинки.
Знали бы вы, сколько я по всему интернету переискал, пока нашел хотя бы те несколько картинок, котоые есть в посте...
Ну не горели желанием русские музыковеды выкладывать эти картинки исконных балалаек..

Что же представляла собою балалайка, бытовавшая до В.В, Андреева и так заинтересовавшая его?
По своей форме и музыкальным качествам эта ( фактически известная только с начала 18 века) народная балалайка существенно отличалась от современной.
Она представляла собой «длинный двухструнный инструмент», имела корпус около полутора пядей длины (примерно 27 см.) и одной пяди ширины (примерно 18 см) и шейку (гриф), по крайней мере, в четыре раза более длинную», форма корпуса могла быть свободной, по преимуществу овальной.

В 1848 году, в книге "Бытъ русскаго народа" А.В.Терещенко писал:
"Балалайка состоит из длинной рукоятки, на которой сделаны лады, и из круглого корпуса. На нее навязывают две струны, которые настраиваются довольно высоко".

Спасибо, в своем комменте, cool_apps, пару дней назад пислал мне вот это:

В 1758 году Жан Батист Лепренс отправился в Россию, где принял участие в росписи плафонов Зимнего Дворца, в Санкт-Петербурге. Он прожил в России пять лет,
путешествовал в Финляндию, Литву, Сибирь. Лепренес вернулся в Париж в декабре 1763 года с обширной коллекцией рисунков, которые он использовал в качестве основы для ряда картин и гравюр.

Titre : Le joueur de Balalaye.
Auteur : Le Prince, Jean-Baptiste
Date d'édition : 1769

https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/btv1b10550332v/f1.item.zoom

[ruthene]

Борис Херсонский
23 січня о 17:54

Коротко повторити в прозі те, що він казав і писав у віршах. Україна звинуватила РФ в ампутації коріння російської державності і пишне, хоча й гниле дерево цієї державності, ніби висіло в повітрі.

Наша - історія тимчасових років, наша - хрещення Русі, нашого Ярослава Мудрого, навіть слово про полк Ігорева раптом виявилося не їхнє, а наше. А не москалі пішли реванш безрозумного Хазара, яких тоді не було.
А щитом біля дверей Цареграду були не вони.

Але росіяни не хочуть віддавати українцям цю плідну гілку історії, ці годують її коріння. І ці корені можна зберегти лише разом із землею, в якій вони занурені, разом із дніпровськими водами, в яких князь Київський святий Володимир хрестив безіменних киян. Іншими словами - разом з територією. І ця територія, разом з цією історією, разом з цими битвами, разом з цими мучениками - святими і давніми багатими царями вони завжди будуть хотіти.
Тут ніякі пам'ятники не допоможуть - протез не замінює ногу.

Вони не хочуть пам'ятати, що ЇХНІЙ першочерговий Іван Федоров тікав від них і не куди, а до Львова. Не хочуть пам'ятати, що весь єпископ т. н. велика Росія народилася з тієї, яку вважають маленькою помилковою.

Вони хочуть, щоб наша земля повернулася до себе разом з культурою та історією, яку поглинула ця родюча земля.
Ми просто не можемо зловити перерву. На наш вік цього вовчого бажання сусідів вистачить. Божечки - це правда.

[ruthene]

У РУССКИХ В РФ НЕТ СВОЕЙ ТЕРРИТОРИИ 😲 КАК ЭТО ВОЗМОЖНО? (РАЗБИРАЕМ КОНСТИТУЦИЮ РОССИИ)

[ruthene]

"всея Руси"

Князь Києва - Князь всієї Русі!

Андрій Ярославович

"Господи помозі рабу своєму Андрію, князю всія Руси"

[ruthene]

Русь до варягів - усі свідчення.
Лекція історика Олександра Палія

Назва Русь (hros) з'являється вперше в середині 6 століття. Сирійський автор Псевдо-Захарій Ритор у VI столітті говорить про народ Північного Причорномор'я і Наддніпрянщини саме як про народ "рос", що мешкав на Середньому Дніпрі.
Слово "рокс" ("рухс") іранськими мовами означає "сяючий", "блискучий", "світлий", "білий", "головний".
https://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/14/5379524/

[ruthene]

Русь до варягів - усі свідчення.
Лекція історика Олександра Палія

Це відео - лаконічна, проте вичерпна характеристика джерел з ранньої історії Русі.

Тут проаналізовано відомі науці свідчення про Русь перед утвердженням у Києві варязької династії, а їх біля півтора десятка:

 „Гетика” готського історика Йордана, VI ст. н.е. про події 370-х рр. н.е., з показом змістовних збігів з оповідями зі "Старшої Едди".

Псевдо-Захарій Ритор, середина 6 століття.

Житіє Георгія Амастридського, про події 820-840-вих рр. 

Географ Баварський, «Опис міст та земель на північ від Дунаю», близько 821 р.

Середньоазійський учений аль-Хорезмі, "Книга картини землі". Біля 840-вих рр.

Перський історик Бал-амі, 10 століття, повідомлення про події 644 року.

Перський історик Ас-Салібі, 11 століття, про події 579 р.

Ібн Хордадбег, 840-ві рр.

Хроніка франкських імператорів „Бертинські аннали”,  839 р.

Послання Константинопольського патріарха Фотія, 860 р.

Житіє святого Кирила, 10 ст., про події 860 р.

Крім того, є ще три не надто певних повідомлення.

Перше - повідомлення грузинської хроніки 12 ст. про події початку 7 ст., де вказано, буцімто в поході аварів на Константинополь брала участь русь.

Інші "не надто певні" джерела -  "Житіє Стефана Сурозького", в пізньому церковнослов'янському перекладі 15-16 ст. і "Хронографія" Феофана Сповідника, де під 774 роком, тобто в часи автора, повідомляється про кораблі русі у візантійському флоті, які, проте, деякі історики тлумачать як "багряні" кольором імператорські кораблі, а не кораблі русів.

[ruthene]

Про торгові «дружні взаємини» «запорозьких черкасів» та «московських людей» в часи Хмельниччини.

Деякі цитати:

"Така, м’яко кажучи, історична недостовірність цілком очевидно з’явилася внаслідок появи «тез» про «300-річчя возз’єднання України з Росією» (1954 р.)."

"І як тоді могло відбуватися на практиці економічне «злиття» між обома народами, коли дуже підозріливі щодо українців представники вищої царської адміністрації нерідко сприймали й називали останніх в офіційних  документах «розбійниками», «крадіями», «зрадниками»."

Гуржій О. Перші роки "дружби та братерства" в українсько-московській торгівлі середини XVII ст. / О. Гуржій // Український історичний журнал. - 2021. - Число 5.

[ruthene]

Року 1856

"неграмотные обитатели Малороссии никогда не усваивали себе имя Черкас, точно так же, как и имени Русских"

"Вы русские? - Ні. - Хохлы? - Які ж ми Хохли?"

Кулиш П. А. Записки о Южной Руси. Т. 1. 1856. С. 235.

[ruthene]

Москали - чужеземцы для П. Орлика, 1734 г.

https://archive.ph/Stshi

Напомним:
в XVII веке предки украинцев называли себя «русскими» [дуже мало - ruthene] или «руськими», говорили «руськой мовой», но собственно русских из царства Московского своими не считали. Их называли «московитами», «московцами», «москвой», «москалями».

Положение не изменится и в первой половине XVIII века. Пилип (Филипп) Орлик в письме к запорожцам Олешковской Сечи ставит «москалей» в один ряд с другими чужеземными народами: «Москали, сербы, волохи и иные чужеземцы».
Для нерусифицированного украинского крестьянина москаль останется чужаком и в XIX веке.

Из книги историка Сергея Белякова «Тень Мазепы: Украинская нация в эпоху Гоголя».

Приведу более полный отрывок с этой цитатой из письма Орлика... ой, а он писал "народ украинский"?:

Спрашиваю я васъ, добрыхъ молодцовъ, войско запорожское: что вы, послЪ вашей присяги, принесенной на непорочномъ евангеліи, принесли отчизнЪ, отцам, вашей братіи, сродникамъ и всему народу украинскому, отдаваясь подъ власть и панованіе московское? Поправились-ли от того права и вольности, Москвою нарушенныя и отнятыя? Или вы договорились и на томъ крЪпко утвердились, чтобы Москва не уничтожала на будущее время гетманскаго уряда, городовъ въ свою власть не отбирала и войсками своими не осаживала? Или вы договорились о томъ, чтобы Москва не навязывала намъ насильно въ гетманы москаля или какого-нибудь волошанина, и предоставила войску вольное на гетманскій урядъ избраніе? Или войска московскія изъ Украйны будутъ выведены и никогда на постои не будутъ ставиться въ ней? Или москали, волохи, сербы и иные чужеземцы, равно какъ и перекресты отъ урядовъ войсковых будутъ отставлены, а на ихъ мЪста заслуженные козаки будутъ выбраны и поставлены?

[ruthene]

«Москали, сербы, волохи и иные чужеземцы»

Якщо незрозуміло:

"чужеземцы", це - чужинці в Україні, приходні.

 

[ruthene]

Усі малороси ненавидять великоросів та обзивають їх кацапами, 1914 р.

https://archive.ph/CrXXY

Чикаленко цитує якусь статтю із чорносотенного видання:



Є. Чикаленко, "Щоденник 1907-1917 р." ст. 327

[ruthene]

Україна в т.з. "Конституції" П. Орлика, 1710 р.

https://archive.ph/KRKAe

Нещодавно прискакав до мене в коменти якийсь москаль і почав доказувати, що я фальшую документи. Як "доказ" цього привів одну із сторінок т.з. "Конституції" П. Орлика де було написано "Мала Росія". Мовляв - всюди де в сучасних цитатах Орлика написано "Україна" - там має бути "Малая Русь". Я запитався москаля чому він не показує інші сторінки оригіналу, де згадується Україна - і той десь щез.

Оскільки ламати очі на рукописному оригіналі не всім цікаво, то продемонструю електронний передрук рукописного оригіналу. От і Малая Росія, про яку згадував кацап-сам-собі-історик, і показував відповідний скан. Правда є цікавий момент, який складно розібрати в рукописі, але легко зрозуміти тут:



Ось воно як, Малу Росію треба звільнити від московського ярма. Це логічно, москалі ж чужоземці для Орлика. На наступній сторінці знову мрія про визволення від московського ярма:



А на іншій сторінці вже згадується Україна. Москаль-сам-собі-історик скан цієї сторінки не показував. Цікаво, чому так? В москальській історичній науці є лише дві сторінки "Конституції" Орлика?



І ось ще Україна:



Там ще декілька раз згадується Україна, не буду все приводити. Бийте москалів-істориків цим фактом по пиці, коли будуть вам показувати лише одну сторінку із Орлика

____

Ps:

Москаль як не збреше, то вкраде.