Лесь Подерв’янський.
Данко
(Фєєрія)
Дійові особи
Данко
Натовп
Дiя перша.
Ліс, зроблений з папьє-маше. Входить натовп. Натовп дико і страшно реве. Подекуди можна почути обривки розлючених фраз типу: “Хлопці! Хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми синці лопатою вигребаємо.” Входить Данко та стріля з пістолету в повітря.
Данко. Мовчать!
Всі мовчать так, що навіть стає ніяково.
Данко. Не розмишлять! Чмо японське! Іттіть!
Голос. Та куди ж іттіть?
Данко. Іттіть. Контра. Кто не хоче, вб’ю нахуй!
Данко вириває з грудей сердце, яке світить карасиновим світом, і вимахує ним як фонарем.
Голос з натовпу. Ні хуя собі!
Данко. (Кричить.) Урааа! Вперьод, чмо японське!
Всі біжать за Данком у напрямку протилежному тому з якого прийшли.
Дія друга.
Болото. Входить натовп з Данком.
Данко. Іттіть!
Голос з натовпу. Та вже мабуть прийшли.
Данко. Контра. Не пиздіть. Іттіть.
Голос з натовпу. Я їбав таку жизнь.
Данко. Харош, пизда ваша мати. Шо поставали?
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Серце згасне!
Справді. Серце в руці Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затаптує ногами. Потім вирива у себа печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.
Данко. (несамовито реве) Іттіть!
Данко і натовп зниккають у напрямку протилежному тому з якого прийшли.
Дія третя.
Пустиня. Входить натовп з Данком.
Данко. (шуткує) Вот ніхуйова пагодка. (Натовп мовчить)
Данко. Шо мовчите? Га? Де Ізергіль, стара блядь!
Голос з натовпу. Вчора здохла.
Данко. (Невпевнено) Іттіть.
Голос з натовпу. А не пішов би ти на хуй!
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Печінка згасає. (Данко кида об пол смердючу згорілу печінку)
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Нирки рви – вони горітимуть. (Данко вирива нирки. Вони горять,але не так яскраво, як хотілося. Тоді Данко і їх кидає у пісок.)
Данко. Що, падлюки. Тепер довольні? (Натовп мовчить)
Данко. Тепер Вам піздєц! (помирає)
Голос з натовпу. Ніхуя нє піздєц! Ми тут в пустині сад зробимо!
Голоси. А вірно хлопці! А діло каже!
Голос. Ураааааа! Вперед, чмо японське!
Всі. Ураааааа!
Завіса.