Олександр Палій
10 ч. ·
Щоб пам'ятати.
Як Юлія Тимошенко виправдовувала своє бажання узурпувати владу і посадити Януковича президентом без виборів на 10 років:
"Я хотіла обмежити його президентство формальними повноваженнями на рівні протоколу. Я вважала, що йому буде достатньо грати в гольф, ходити на полювання, стрибати по пеньках і зовсім не втручатися в управління країною..."
Насправді в проекті Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) крім узурпації було закладено реалізацію ключової мети – підрив життєздатності країни.
Проектом Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) штучно ускладнювалося, а подекуди й паралізувалася діяльність держави у сфері протидії загрозам воєнного характеру.
Проект передбачав, що у випадку агресії війська не відбиватимуть агресора, а чекатимуть, поки Верховна Рада ухвалить рішення, яке перед тим має бути подано президентом за рішенням РНБО.
Така затримка в часі створювала прямі загрози катастрофи держави. По суті, така норма, виписана Тимошенко, була заохоченням до агресії проти країни й прямою загрозою незалежності та територіальної цілісності України.
Крім того, проект "підривав" принцип "єдиноначалія", який єдиний довів свою ефективність і існує в усіх арміях світу.
За проектом Тимошенко-Януковича, призначення керівництва в Генеральному штабі, Сухопутних військах, Повітряних Силах, Військово-Морських Силах мав би здійснюватися президентом за поданням Міністра оборони, який з початку діяльності Верховної Ради VIII скликання навіть не був би внесений президентом.
Таким чином, інституційно склалася б вкрай небезпечна ситуація, за якої не можна оперативно звільнити або призначити командира, що в умовах сучасної армії є фактично прямою передумовою її розвалу.
Підрив принципу єдиноначалія означає підрив оборонних можливостей країни, та, як наслідок, спрямований на ліквідацію незалежності та територіальної цілісності.
Сьогодні в Україні, як і практично в усіх країнах світу, оголошувати стан війни має право глава держави, із необхідним затвердженням цього рішення парламентом. Це – звична практика, де є одночасно і одноосібне рішення глави держави, і контроль з боку парламенту.
Проект пропонував надати це право колективному органу – Раді національної безпеки та оборони, склад якої фіксований і був би зібранням представників політичних партій, що входять до коаліції.
При цьому рішення РНБО мали прийматися 2/3 від її складу і вводитися в дію за наявності підписів усіх членів. А що як на Україну напали, а когось нема, або в когось із членів РНБО нежить, або пронос, або ручку забув? Ставити оборону країни в залежність від обставин такого порядку – пряма загроза незалежності й територіальній цілісності України.
Таким чином, проект Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) більшою мірою був покликаним критично підірвати на інституційному рівні життєздатність української держави, максимально ускладнити захист її незалежності та територіальної цілісності.
З оприлюдненого проекту виразно стирчали вуха іноземних агентів, які намагаються демонтувати і знищити не лише демократію в країні, а й саму Україну.
Між тим, згідно зі статтею 111 Кримінального Кодексу, державна зрада – це "діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України… надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України".
https://www.pravda.com.ua/articles/2014/04/24/7023382/