В умовах сильної турбулентності, якою супроводжуються дощові хмари, цілком може здатися, що літак перейшов на кабрирування. Особливо це проявляється на низькопланах із низькопосадженими двигунами, коли збільшують тягу. Висота була всього 10 тис футів, що, відверто кажучи, низько. Пілоти могли машинально віддати штурвал від себе, щоб попередити падіння швидкості, якого насправді не було. В стресовому стані розвивається тунельне бачення: людина не сприймає нічого, крім одного показника чи прилада, ігноруючи все інше. Все це було багато разів - система кричить Terrain ahead, pull up!!, індикатор повітряної швидкості працює, авіагоризонт в нормі - а пілот того не тупо не чує і не бачить, і направляє літак вниз для розгону, бо перше, що вчать пілотів - політ, це швидкість. Нема швидкості - нема підйомної сили.
Все це, звичайно, поки що, лише версії. Але літак був керований до висоти 250 футів, що випливає з даних ADS-B. Від початку критичної ситуації до зіткнення із водою минуло 20 секунд.
P.S.
В хмарах орієнтація губиться на раз. Без приладів не визначиш положення.
