Автор Тема: Технологія страху, або Контрелітарний популізм під час війни  (Прочитано 350 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 47481
  • Never give in!
ПРО «ВИБОРЦЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО» І СТРАТЕГІЮ РУЙНАЦІЇ

Щодо електоральної підтримки «проекту зеленський», то насправді доволі очевидно, що ніякого «виборця зеленського» не існує. Цей проект кон’юнктурно поєднує багато питомо різних, а іноді навіть ворожих одна до одної груп, які з різних причин обрали цю опцію для виявлення своєї поточної електоральної позиції. Єдине, що їх об’єднує станом на зараз — це втрата чи істотне спотворення поведінкових мотивацій і критеріїв ухвалення рішень. Тому вони схвально реагують на еклектичні набори «простих рішень», пропоновані радикальними популістами, не помічаючи їхньої руйнівної суті.

З одного боку, це є характерним для спільнот, що перебувають у стані соціальних трансформацій, коли руйнуються усталені соціальні групи, відбувається активна кластеризація, докорінно перебудовуються соціальні зв’язки, багато людей відчувають себе маргіналізованими в антропологічному сенсі, втрачають довгострокове бачення цілей і пріоритетів. Також стреси, викликані війною, є потужним чинником групової дезорієнтації. З другого боку, не варто забувати характер дій нашого супротивника, те, які потужні ресурси агресор спрямовує на забезпечення психологічної складової війни, на соціально-психологічні впливи.

Було б необачною легковажністю, що межує з недоумкуватістю, визнавати російське втручання в американські вибори, брекзіт, німецькі заворушення, французькі протести або навіть африканські вибори, але вперто «не бачити» такого в наших справах.

Наявна електоральна суміш «виборців зеленського» залякана й обурена потоками дезінформації, маніпуляцій і негативу, що безперервно наповнюють наш комунікативний простів протягом останніх п’яти років і знищують різницю між агресором і жертвою, стверджуючи, що «Порошенко розпочав війну», цинічно і відверто протирічать будь-яким статистичним даним, пропагуючи «зубожіння», «занепад», «збагачення олігархів», «небачену корупцію» тощо. В такій ситуації деморалізована й дезорієнтована людина ладна на що завгодно, щоб цей нескінченний жах нарешті припинився.

Така ситуація склалася тому, що наші медіа, які є майже повністю незалежними від громадськості і суспільства, та є підконтрольними лише власникам і керованими лише корпоративістськими цінностями й інтересами, п’ять років генерують дуже специфічний контент: понад 70% показово негативних новин, із яких більш ніж половина (38 — 45%) є депресивними, а інші — мають збуджувально-істеричне емоційне навантаження (хоча залежно від регіону та періоду це співвідношення може істотно змінюватися). Крім цього, в 15 — 20% випадків медіа генерують та/або поширюють фейки та неправдиву або спотворену інформацію — від «землетрусу в Кривому Розі на глибині 200 кілометрів» до «секретних тюрем СБУ» та «ІД» в Україні».

Усі спроби суспільства будь-яким чином вплинути на авторів/медіа призводять до того, що журналісти компрометують і видаляють справжніх фахівців із комунікаційного простору та заповнюють ефір розмовами один з одним або з підгодованими власниками своїх каналів «громадськими активістами», а також розганяють істеричні хвилі про «атаки порохоботів».

Тобто, все це могло спрацювати лише за наявності великої кількості псевдоелітарних корпоратизованих груп — представників великого бізнесу, які є за сумісництвом власниками ЗМІ, активістів, політиків, журналістів — які стратегією успіху обрали стратегію руйнації — руйнації соціальних і державних інститутів, суспільства і навіть країни. В таких умовах найближчою до перемоги виявилася та група, яка в своєму прагненні руйнації пішла навіть на ототожнення з ворогом. Саме тому «проект зеленський» активно підтримали всі знакові російські пропагандисти та політичні фігури, не приховуючи свого задоволення швидким реваншем і нав’язливо розкручуючи свої традиційні пропагандистські тези про «державний переворот», «громадянську війну», «злочинний характер АТО/ООС», «київських фашистів-карателів» тощо.

Але навіть це не зупиняє «виборця зеленського», бо поведінкові мотивації та критерії ухвалення рішень у нього є істотно спотвореними — аж до того, що це призводить до виникнення саморуйнівних поведінкових стратегій.

Ну і нарешті, не слід забувати про адміністративний ресурс, який у поточній ситуації належить олігархічним групам — прямим вигодонабувачам «проекту зеленський».
--------------------------------------------------------------------------------------------------

Сьогодні ми фактично платимо за вибір Януковича як продовження вибору Кучми. Скільки становитиме «додана вартість» Зеленського та чи готові всі ми до такої ціни? Тож будь-якій вибір, крім співпраці з ворогом та самодеструкції, буде історично так чи так виправданим. Зокрема, не слід засуджувати людей, які не мають зайвих кількох десятків років і ще кількох життів рідних і побратимів, а тому не готові розділити вибір на користь ситуативного колективного самогубства через проросійський олігархічний реванш, оформлений під радикальний популістський проект.

Головна загроза радикального популізму полягає навіть не в економічному та політичному хаосі через роздавання нездійснених обіцянок, а в тому, що він призводить до невідворотного руйнування державних і соціальних інституцій, отже, унеможливлює націє— та державотворення як таке, занурюючи країни в перманентний соціальний безлад. Саме ця загроза і є сьогодні ключовою, й на її усунення маємо спрямувати наші спільні зусилля.

Не виключено, що саме українське суспільство виявиться здатним продемонструвати хоча б відносно успішні соціальні механізми протистояння глобальній загрозі агресивного популізму. Можливо, я помиляюся й видаю бажане за дійсне, але скидається на те, що посеред поточної гарячки та істерії поступово вимальовуються деякі такого роду — як інституційні, так і позаінституційні — інструменти відгуку, приблизно так само, як вони з’явилися нібито нізвідки 2014-го.

Отже, в нас і вибору не так щоб забагато: хочемо жити й розвиватися в безпеці — маємо чітко декларувати загрози, позиціонувати себе відносно них, та зрештою якось припиняти всю цю ганебну клоунаду.

https://day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/tehnologiya-strahu-abo-kontrelitarnyy-populizm-pid-chas-viyny?fbclid=IwAR1dT2wPlBzaVJ78CkS5NaROOLFiIgnveBSKAz1H_WGdp1ly2XUP9pLpzMg
If you are going through hell, keep going.

Offline Сторонній

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 940
таке майже ніхто не читає. от слугу народу - о, це клас, посміятись можна вдосталь...
сьогодні поговорив зі знайомим, років зо три не бачились, верхня освіта, молодий порівняно, діти в школу ходять. заходжу здалеку, слово за словом, для початку справляюся: як справи, що чути, як дружина, діти? І потім уже до виборів. Як збирається голосувати райцентр? ти ж межи людей завжди. Та по різному хто за Зе, хто за ПО. А ти? відповідь: молодим треба давати дорогу. оппа, кажу, і що не треба дивитися на результат роботи, хто що зробив? Та треба, відповідає, але тре дати шанс.  Йому подобається гумор Зе. Кажу, та ти придивися та прислухайся до його гумору, бовдуре, він сміється над тобою. так що не думаю, що він чув узагалі про День...а читати й поготів

Offline Сторонній

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 940
а якщо по темі статті-то тут автор на 100 має рацію. вибори 2019 - це що завгодно, але це не вибори.