В 2010 році десять акторів театру NO99 створили фейкову партію «Єдина Естонія». Вони навмисно обрали таку назву, щоб звучало як «Єдина Росія», і намагалися створити найогиднішу та найбільш популістську партію, яка би колись існувала.
У них не було програми чи ідей – вони просто обіцяли все підряд. Вони протиставляли себе всім існуючим політикам і говорили про майбутнє. Адже людям подобалось мріяти про майбутнє. Вони говорили про єдину країну та наголошували на неможливості ділити людей на касти. Вони говорили, що до тих, хто приймає рішення, мають застосовуватися ті ж принципи, що і до всіх інших. Вони не робили якихось серйозних публікацій – натомість розповсюджували фото молодих усміхнених людей.
Вони запустили в інтернеті «Школу виборів» – відеоролики з інформацією навчального характеру, як голосувати, як не дати себе обманути тощо. Вони влаштовували проти себе провокації, самостійно псуючи плакати зі своїми ж обличчями. Вони використовували журналістів, знаючи про їхні конфлікти з окремими представниками влади: запускали «качку», а ті охоче її поширювали. Вони навіть виходили на спільне з громадянами прибирання вулиць, показуючи близькість до людей.
За прогнозами, вони мали отримати як мінімум 25 місць в майбутньому парламенті. Та парадокс у тому, що в них навіть не було 25 осіб в команді. Хоча вони створювали образ людей, за якими стоїть багато професіоналів, бізнесменів та просто радників.
Вся ця історія закінчилась скликанням великого партійного конгресу – шоу з розважальною програмою, тематичними відео та піснями. На конгрес продавали квитки. До конгресу готували групу своїх людей. Вони мали організовано, в потрібний момент, вставати і вигукувати: «За єдину Естонію!». Тобто створювати позитивні емоції та заводити натовп.
Важливо також було показати вибухове обурення діючими політиками. Для цього показували відеоролики, де молоді актори гнівно вигукували: «Пішла ти, Центристська партія! Пішла ти, якщо тобі не подобається, що мої діти грають в пісочниці, тому що в нас є великий сад в Нимме, а ти підняла податок на землю в 5 разів… Пішла ти, Партія реформ! Серйозно, пішла ти за підняття податку на продаж підгузок на 20%, зате податок за продаж газет залишився 9%, хоча в них у сто разів більше лайна!.. Пішли ви, кляті придурки, які можуть думати тільки про себе, не змінивши нічого в суспільстві за останні 20 років!...»
А в протиставлення показали, що саме на народному конгресі має бути обраний голова майбутньої партії. І запустили процедуру обрання через показове смс-голосування з демонстрацією результатів на великому екрані, та зі залученням 7 тисяч присутніх на конгресі.
І люди полюбили та повірили акторам. Повірили в справжність намірів. У народження позитивної альтернативи. В перспективу майбутнього.
Та, нагадую, в акторів була інша мета. Це був експеримент. Вони хотіли показати, як можна маніпулювати демократією, як можна маніпулювати людьми.
