Дмитрий Чекалкин
22 год ·
Радіо Свобода:
Ігор Коломойський після помаранчевої революції пропонував Дмитру Чекалкину – перекладачу, дипломату, шоумену, автору гумористично-політичних проєктів «Веселі яйця», «Операція «Проффесор» та інших, очолити канал «1+1». А ще Коломойський пропонував зіграти йому роль «слуги народу» – очолити партійні проекти, які вони створювали з іншими олігархами. Однак Чекалкин розумів, що буде пішаком, маріонеткою в їхніх руках. І тому відмовився.
- Як оцінюєте нинішню владу? Як показала себе за півроку?
- У мене не було ілюзій стосовно Зеленського. Пам'ятаю його жарти про ебонітові палички, Україну-порноактрису. Коли вже гинули сотні українців на Донбасі, нашу армію вони зображали бараном, який лізе на стіну. Зеленський жартував: "Якщо ви не виведете війська з України, то ми виведемо всіх українських повій з Окружної в Москві".
10 років тому Вахтанг Кіпіані запросив Зеленського на програму "Великі українці". Коли запитав про них, той відповів: "Чего вы меня спрашиваете? Я вообще не укрАинец, и никакой не великий". Навіть слово "українець" правильно вимовити не міг.
Зеленський опинився в Україні певною мірою завдяки нашому проекту "Веселі яйця". Гліб Павловський, російський політтехнолог, який свого часу Путіна розкрутив, а потім супроводжував виборчу кампанію Януковича, наприкінці 2004-го написав статтю, в якій назвав мене блокбастерфюрером помаранчевої революції. Зазначив, що ми створили гумористичний продукт, який мобілізував патріотичні прошарки населення. Павловський спитав: "Чому ми бездіємо? Це ж загрожує Росії. Чому не робимо нічого контрпропагандистського?"
До цього дослухався Медведчук і запросив у Київ "95-й квартал", який працював тоді у Москві. У березні 2005-го вони створили проект "Серпом по яйцях". Зараз в інтернеті майже неможливо знайти на нього жодних посилань. Тоді вони жартували, що на Майдані – все за американські гроші, про три сорти українців, що НАТО – найбільша загроза Україні, що треба купувати російський газ.
Чому нашим людям подобається цей гумор?
– Вони споживають те, що їм дають.
Ви кажете: поки не пропало почуття гумору, все можна змінити на краще. Чи були моменти, коли ви сумнівалися в цьому?
– Так, бо навіть глузувати зараз із Зеленського – це певною мірою недооцінювати небезпеку. З одного боку, те, що стає смішним, уже не може бути страшним. Але в сьогоднішній ситуації важливіший не гумор, а об'єктивна інформаційна політика.
Телебачення втрачає вплив. 67 відсотків українців вже називають головним джерелом інформації соціальні мережі. Але Донбас лишається зазомбований російською пропагандою. Денацифікація в Німеччині тривала п'ять років. Людей примушували дивитися правдиві документальні фільми, розповідали про нацистські злочини. Так само доведеться проводити роботу з нашими людьми.
