Тобто, битва за населення є основною характеристикою війни проти повстанців.
У цьому «населенняцентричному» підході сила воюючих сторін вимірюється не кількістю дивізій, зайнятими позиціями чи наявними промисловими ресурсами, а рівнем підтримки зі сторони населення, яке визначається у термінах політичної організації на низовому рівні. Війна за населення є центральним елементом будь-якої протиповстанської війни: повстанці хочуть отримати підтримку, аби збільшити свою політичну впливовість і скинути чинний уряд; протиповстанські сили намагаються завоювати симпатії населення, аби перекрити підтримку повстанцям».
Дослідники зазначають, що армія США почала критичний перехід від традиційної стратегії «вбити-полонити» до більш тонкої стратегії «завоювати симпатії населення». Як пише один науковець, «замість полювання, знищення та захоплення терористів конфлікт перетворюється на тривалу нерегулярну кампанію, жорстоку боротьбу за легітимність у сприйнятті населення», яка включає «застосування сили.
Але ця сила підпорядкована заходам із забезпечення участі місцевого населення в управлінні та економічних програмах прискорення розвитку, а також зусиллям, спрямованим на розуміння тих почуттів незадоволення, які часто лежать в основі повстанських рухів. Ця нова реальність – що єдина надія перемогти у ППВ означає прийняти населенняцентричний підхід до бойових дій – повинна суттєво позначитися на розвитку стратегії застосування зброї у війську США.
Зокрема, командири повинні знайти спосіб узгодити стратегію «перемоги серед населення» із правилами застосування зброї, які доводяться до солдатів на найнижчому рівні.
