це кіно для посвячених
що воно робить в масовому прокаті- хз
видно справді в когось було багато дурних грошей і безмежна віра в маркетинг
В 80-90 я багато спiлкувався з кiношниками та вони (якщо коротко) кажуть, що класичний арт-хауз... не такий коштовний.
В тих картинах, як правило, мiнiмум локацiй (не треба на кожнi 5 хв. эфiрного часу гоняти автопоiзди кiношного люду...), невеликий бюджет (за мiрками Голiвуду...) а ставка переважно робиться на персоналii - акторiв вищого ешелону Фабрiик Грьоз, якi розумiють, що грати та не обмеженi часом...
Правда таким метрам як Скорцезе... арт-хауз не свiтить - картини довжиною в 200 хв... це вже багатобюджетне кiно, на яке автор наврядчи сам знайде грошi...
Тому Тарантiно... так випендрюеться - все це рекламний трюк, приваблива обгортка поганоi цукерки...
В Украiнi, з великою
натяжкою арт-хаузом можно назвати... останнi картини
Юрiя Iлленко - зокрема його Мазепа... взагалi нiчого не заробив: редактура студii крамсала сценарiй, як тiльки могла...
ще одна річ, якої я не зовсім розумію- як чоловіка 1963 р.н. вважають чи не сучасником фільму і абсолютним знавцем епохи ?
Це той самий випадок, коли людина "народилася" в кiно, пройшла довгий шлях, була визнана Метром, але... зрозумiла, що далi вже йти нiкуди...
