...спогади...
Аж не віриться що вже 30 років спливло.
Я був делегатом того установчого з’їзду.
До останнього моменту не було
впевненості що з’їзд взагалі дозволять провести.
КГБ вірило, що Кравчуку вдасться втримати всі процеси
під контролем, тому з’їзд все ж відбувся.
Кравчук прийшов на з`їзд і хлопці потім мали можливість трохи з
ним «неформально» поспілкуватися в кулуарах.
Запам’яталися зустрічі з багатьма українцями, які творили
Нову історію України, також із засновники польської
Солідарності, литовського Саюдісу...
Сьогодні, з відстані часу стали очевидними багато речей,
на які тоді не було відповідей.
Багато хто вже не з нами, а негідник Кравчук
не просто живе, а цвіте і пахне...
Син Чорновола став «поважним політтехнологом»... а я пригадую
його в кінці 80-х, як непримітного прищавого фацета у львівській кав’ярні,
який був абсолютно аполітичним в ті бурхливі часи.
Можливо, що тоді і його батько, В’ячеслав Чорновіл,
не хотів щоб син ризикував собою, але це виглядало досить дивно...
Пригадую людей, які ставали «патріотами», «перевзуваючись на ходу» -
бо до з`їзду НРУ вони були не просто аполітичними,
а навіть противниками Руху, деякі, компартійними кар’єристами.
Незважаючи на спротив влади, власні помилки,
РУХ вперше в під-совєцкій Україні об’єднав величезну кількість
українців, які прагнули своєї незалежної держави.
Світла сторінка нашої історії!