Не можна викинути сторінки історії на смітник. Ніякі сторінки не слід відкидати. Якщо втратиш пам'ять про війну--вона повернеться. Саме це ми маємо сьогодні. І ми не готові ні морально, ні фізично до війни. Ми забули про війну--і не вміємо стріляти, не володіємо елементарними навичками захисту, війна взагалі випала з картини нашого світоспроийняття. Ми навіть тіло своє не поважаємо, дозволивши йому заплисти жирком, втратити м'язи. 9 травня (чи 8) повинно залишитись. Та й ветерани ще є, в сім'ях живе пам'ять про шлях дідів. Але слід не святкувати, а відзначати його як день пам'яті і примирення. Слід проводити богослужіння на усіх братських могилах, покладати квіти, шанувати ветеранів радянської армії і армії упа, необхідно вже сьогодні вести розмову про написання нових підручників історії, де героями будуть названі і Кожедуб і Бандера. Складно, але така складна історія у цієї країни. Схиліть голову і не мітингуйте на могилах. Тільки повага і шана. І поміркованість цивілізованих політиків. Що до інших країн--європейських чи там Штатів--вибачте, у них інша історія, дуже багато саме українців загинуло, тож нам від цієї пам'яті відмовитися--як від батька з матір'ю.
Погоджуюсь повністю. Пройде час, ми "подорослішаємо" і все розставиться по своїх місцях. Україна втратила чи не найбільше у другій світовій війні і пам"ять про тих, хто не повернувся, і шана має бути, тільки ,мабуть, без політики.
Мені здається, при нашому неоднозначному ставленні до Ющенка, саме у цьому
непростому питанні, він тоді поступив правильно (УПА), можливо то було трохи зарано, можливо ми були до цього не готові, але ідея була правильна...
