Сьогодні день народження Тараса Григоровича Шевченка

[Feral Cat]

    
В казематі III
 
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]

[Feral Cat]

В казематі X
 
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.

[Між 19 і 30 травня 1847,
С.-Петербург]

[Feral Cat]

Якби-то ти, Богдане п'яний...
 
Якби-то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на Замчище подививсь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже…
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь…
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.

[18 серпня 1859 в Переяславі]

[Feral Cat]

Заповіт
 
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

25 декабря 1845,
в Переяславі

[Feral Cat]

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізите на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» – «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав'яне».
«Слав'яне! слав'яне!»
Славних прадідів великих
Правнукі погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли
Так і претесь… І всі мови
Слав'янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, –
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те щоб прості люде.
А гвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
Що ті римляне убогі!
Чортзна-що – не Брути!
У нас Брути! і Коклекси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивиться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної України!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, –
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

[svit]

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

9 березня 1814 року в селі Моринці – тепер Звенигородський район на Черкащині, у родині кріпаків народився поет і художник Тарас Шевченко.

Шевченко був невисоким на зріст. Коли потрапив у солдати, то писар засвідчив два аршина і п’ять вершків – це 1 метр 62 сантиметри. Волосся мав темно-русе, очі темно-сірі.

Освіта митця - всього 2 класи. Здобував він її у церковно-приходській школі. Проте поету вдалося створити одну з найбільш популярних книг української класичної літератури - “Кобзар”. У Черкасах навіть створено цілий музей, присвячений цій віршованій збірці.

Із кріпацтва 24-річного художника викупили за 2,5 тис. рублів. Це вп'ятеро дорожче за кваліфікованого кріпака – сума рівнозначна 45 кг чистого срібла.

У Петербурзі Шевченку замовив портрет один генерал. Намалював художник гарно і дуже схоже. Але генерал був насправді некрасивим і роботу приймати відмовився. Тоді Шевченко переробив картину: зафарбував генеральські атрибути, намалював рушника і інструменти для гоління і віддав роботу у цирульню, як вивіску.

За життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо, з яких дійшли до нас близько 800 робіт.

У 1861 році Тарас Григорович за власні кошти видав Буквар. Книга вийшла накладом у 10 тис. примірників і була призначена для вивчення грамоти у безкоштовних школах.

Традиційно на портретах у підручниках Шевченко постає перед дітьми людиною похилого віку із суворим обличчям у високій шапці та кожусі. Насправді ж після звільнення колишній кріпак став модним портретистом у Петербурзі, мав гроші, вдягався досить модно. Так, у своєму щоденнику Тарас із описував придбання ним за 100 рублів плаща-макінтоша.

Улюбленим напоєм Тараса Шевченка був чай, а улюбленою їжею борщ "затертий пшонцем і затовчений старим салом. Історик Микола Костомаров згадував як Шевченко випиває "десяток склянок чаю з додаванням рому", але лише раз зустрів поета по-справжньому п'яним.

Після експедиції по Аральському морі в 1848-му Шевченко зійшов на берег на острові Косарал з широкою бородою і в цивільному. Козаки гарнізону подумали, що це засланий розкольницький піп. Донесли командиру. Той попросив Шевченка відійти в очерети. Там раптом упав перед ним на коліна:
- Благословіть, батюшко! Ми, — каже, — усе знаємо!
Шевченко зміркував гумор ситуації і обдарував осавула найсправжнісіньким розкольницьким благословенням.

Умів і любив жартувати, сказати гостре, дотепне слово. Розповідав усілякі історії, часто зі свого життя.

Протягом багатьох років його не полишало бажання одружитися та мати сім´ю. Останнім захопленням і претенденткою на роль дружини митця була 20-річна Ликера Полусмак. На той час поету виповнилося 46. Але не склалося, і офіційних версій цьому декілька. Одна з найімовірніших - груба селянка Ликера не відповідала тонкій і чуттєвій душі Шевченка.

У Шевченка є дві могили: на Смоленському кладовищі в Петербурзі - місті, в якому він помер і був спочатку похорований, та в Каневі. До Канева труну із тілом перевезли через два місяці після смерті поета, відповідно до його заповіту.

Іменем Шевченка названо багато населених пунктів та географічних локацій по всій планеті. Наприклад, тільки в Україні - 164 назви. Окрім того, на честь Кобзаря названа гірська вершина Північного Кавказу, морська протока в Аральському морі та навіть кратер на Меркурії.

1384 пам'ятники Тарасу Шевченку встановлено у світі. Це друге місце за кількістю пам'ятників одній особі, після Ісуса Христа. Більшість монументів розташовані на території України — 1256.

І на оновленій землі
врага не буде, супостата,
а буде син, і буде мати,
і будуть люде на землі

[Feral Cat]

Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити...
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.

[Друга половина 1848,
Косарал]

[Feral Cat]

09.03.20 14:27
День народження Шевченка в окупованому Сімферополі: поліція РФ заборонила співати гімн України. ФОТОрепортаж
Російська поліція заборонила співати гімн України жителям окупованого Сімферополя, які 9 березня, в день народження українського поета, письменника і художника Тараса Шевченка, зібралися біля його пам'ятника.

Люди прийшли до погруддя поета в однойменному парку з жовтими нарцисами, фіолетовими ірисами, тюльпанами та іншими квітами, прикрашеними жовто-блакитними стрічками, а також запалили лампадку біля пам'ятника.

Деякі з присутніх тримали в руках українські прапорці. Люди фотографувалися на тлі пам'ятника, намагаючись встигнути це зробити до офіційної церемонії, яку пізніше в парку організували підконтрольна Росії "влада" окупованого Криму.

Представники "влади", які прибули до пам'ятника Кобзарю, тримали російський триколор.

У цей час кілька жінок з українською символікою осторонь почали тихо співати державний гімн України. Але до них одразу ж підійшли двоє офіцерів поліції і почали питати, "чи є у них офіційний дозвіл на проведення акції", попередивши про відповідальність за "провокацію". Люди змушені були припинити спів.

https://m.censor.net.ua/ua/photo_news/3180257/den_narodjennya_shevchenka_v_okupovanomu_simferopoli_politsiya_rf_zaboronyla_spivaty_gimn_ukrayiny_fotoreportaj