Все простіше. Політичного противника, який виграє аргументами, позицією, логікою і реальними справами, треба зробити непривабливим для виборця в будь-який спосіб. Виграти по-джентльменському, пардон за старомодність, неможливо. Тому в хід йдуть брехня, підкуп і провокації, для чого ніякого обгрунтування не треба.
Можна звинуватити в жадібності? - ОК, давай звинуватимо. – Можна назвати вбивцею брата? – Прекрасно, назвемо. – Можна сказати, що Порох ліпший друг хуйла? – Чому ні? Щвиденько готуймо фальшивку. - Що там ще? – Барига, олігарх, корупціонер, узурпатор влади, розкрадач бюджету? – Я вже не пам’ятаю. Шукати якісь фундаментальні основи в цьому потоці лайна, безглуздо.
Лайно треба нищити вогнеметом і хлоркою, начхавши на політкоректність. До кінця. Потім можна буде вибачитися. Або й без того.
