Лука є щирим кондовим ідіотом, що вірить в те, що робить. Він щиро прагне закатати в асфальт найменші паростки демократії, бо демократія загрожує поваленню автократії, а як же по інакшому?, а допустити, що країною керуватимуть не так, як він, Лука просто не спроможний. Він щиро готовий стріляти з автомата по підступних західних шпигунах в капцях, терористах із білими кульками в руках, і всяких інших відступниках і зрадниках. Те, що вони зрадники, це саме собою зрозуміло - вони ж, - подумати лише!, - не хочуть, щоб Лука і далі сидів.
Лука кристальний совок із відповідною виучкою і навичками. Уявити життя в конкурентному середовищі він не може. Концтабірний порядок грунтується на терорі. Оскільки побудоване ним суспільство паразитує на кацапських дотаціях, він усіма кінцівками захищатиме можливість ці дотації отримувати. Альтернативу він собі давно відрізав. Тому здаватиме, в решті решт, усе, бо дотації зараз різко зросли в ціні.
Мені здається, що, наприклад, Сталін, при усіх своїх тарганах у голові, був витонченим садистом, що грався із своїм холуйським оточенням, як кіт із мишкою. Лука простий, як цеглина, ні з ким не грається. Він просто має такий спосіб існування. Для суспільства такий тип на керівній посаді, це катастрофа. З ним неможливо домовитися, його неможливо переконати. Його можна тільки вбити. Тут він сам про себе абсолютно правий.
Після Луки, рано, чи пізно, уся ця конструкція обвалиться із гуркотом і стане боляче і погано. Народ лементуватиме, що за Луки був порядок і добре життя. Ми ще все це побачимо. Але це терапія, через яку доведеться пройти, щоб видужати. Звичайно, якщо пацієнт до того часу не буде спожитий добрим наркодилером, який поки що ще постачає товар, а потім відбере майно із життям.
