Оскільки в крокодила окрім паспорта не було більш документів з фото (ні заграна, ні шлб.свідоцтва, ні воєнніка – так і не получив, все книжочок не було, а потім забув) - тре установлєніє лічності. Для цього тре прівєзті їм мінімум трьох свідків.
А свідків немае! Є один, другий – нетранспортабєльний, трєтій – сєпар, не поїде. Крокодил почав гарчяти. А чувак не понімае: «Та як це нєт свідків? А рідня?..». Немае рідні – повимерла чи теж нетранспортабєльна в такий долгій квест.
Опущу кілька годин матюччя, дзвінків та походів по двом кабінетам (начальніка вродє уболтав на 1 свідка, а в іншому кабінеті – наотрєз нє). Один раз справді виматюкався.
Аж під кінець вродє домовились. Но було вже піздно здавати заяву – перевізник уїхав, і крокодилові ледве вдалось проскочіть на чужом, послєднєм за 15 хв. до закритія блокпоста. В Даунецьк повернувся після 22 години.
Дореч, прі поєздкє взад прихопили на українськом блокпосту:
- Ви в курсі, что у вас не вклеєне фото - недійсний пачпорт?
- він дійсний щц 29 днів, їздив вклеювать, шурум-бурум, отакі трабли
- це 29 днів вас не штрафуватимуть, а паспорт недійсний! От ми вас нє випустім!
- …!
Короч, кілька хвилин поразвлєкалісь над «сєпаром» та відпустили. Мо, потому, шо відповідав українською.
далі буде.
