Там, де в кущах фирчить їжак,
Де чутно у болоті квак
Жабів, шо кумкають любов,
Де всі їбаються. І знов
Усраку пхають фісюна…
А вазіліну вже нема –
В усіх аптеках розмели
Його. Бо вдупу всєм дали
Цієї осені… Зима
Сковала льодом всі тіла.
Вже не фирчить в кущах їжак –
Запхався в дірку і закляк
Він до весни. Лиш крокодил
Лишивсь на всій землі один.
Серед морозу і снігів
Він загарчить тужливий спів
І склепіть очі навіки
Не дочекавшися весни.
Листок зелений плине вітром…
Мовчи.