звичайно, я вірую в науку. я взагалі полюбляю вчитися.
у вашому дописі кілька наративів - першим ви намагаєтеся образити мене, другим принизити людину, яка займається професійно певною лінгвістичною проблематикою і наприкінці даєте посилання на перепост, який так і не зрозуміли.
а непогано б було послатися на Остапа Українця як автора одразу? і второпати, що він говорить про те, що слова блядь, пизда, хєр і т.п. не мали лайливої канотації, а були вживані в побуті як звичайні.
лайливими їх робить "зміна експресії" по ствердженню автора.
і це цілком вірно, до того ж вказує на те, що пан Остап знайомий з термінологією цього розділу лінгвістики. а от чи розумієте ви, про що він пише - велике питання.
я б додав лише, що ця "експресія" словоформи, має інтенсивну національну специфіку, про що й згуморив у дописі пану ф5. до довідки, - Оксана Гаврилів, яку ви неповажно заочі намагаєтесь порівняти з лектором сільського клюбу, є дослідником пейоративної лексики і автором словників, зокрема українсько-німецької специфічної лексики. Запевняю, що з Остапом вони майже не розбігаються, достатньо порівняти їх дописи. особисто, пропоную почитати її пояснення щодо смислового перекладу фрази путін-хуйло, наприклад.
від себе додам невелике спостереження, яке Остап трактує як безумовне, хоча, на мій погляд, це не так. воно стосується слова "блядь". річ у тім, що в 1653 році один дядько, на ім'я Памва Беринда написав чи не найперший словник вокабулярного типу, в якому давав пояснення словам, для того, щоб грамотні люди не тільки вміли складати написані слова до купи, але й розуміли їх смисл.
так от, Беринда окремо тлумачить слово "блядь" і похідні від нього, як то блядиліще, блядніца, блядно тощо.
у мене, попри тези Остапа про древність цих словоформ, виникає зустрічне питання: а чому ж виникла потреба їх долучити до тлумачного словника цим поважним паном?
