У дельті Дунаю на території Румунії...
стаття 2000 року.
web.archive.orgКоротка історія
Пращури українців з'явилися на Дунаї ще за часів князя Святослава, який у Х столітті мав тут свою резиденцію. Пізніші події, а саме російсько-турецькі війни, а також розформування Запорозької Січі 1775 року призвели до нових переселень. Наприкінці XVIII - початку XIX століть Задунайська Січ кілька разів змінювала своє місце перебування. Останнє місце Січі - с. Верхній Дунавець, де вона проіснувала з 1813 року до 1828 року. 1829 року майже вся дельта Дунаю увійшла до складу Російської імперії. Та поразка Росії у Кримській війні 1853-1856 рр. призвела до відторгнення більшої частини дельти і практичного розриву зв'язків місцевого населення з Україною. Проте втечі українців за Дунай продовжувалися до 1870-1880-х років.
Нинішній стан
В українських селах для
старшого покоління рідною залишається українська. Лише кілька слів різнить їхню мову від тої, що є характерною для України. Прикрасою мови є вживання слова "бравий" або "брава" (браві коні і т.п.). Окремі слова запозичені з румунської, зокрема, "шалупа" (катер).
Середнє покоління українську мову тільки розуміє та майже не використовує.
Діти ж мову здебільшого втратили. Останнє зумовлене ще й тим, що її викладання не ведеться. Хіба що в деяких сільських школах учитель поза програмою дасть кілька уроків. Разом із тим, середнє та старше покоління згадує про викладання української мови в школі десь у 50-х чи 60-х роках. Поступове зникнення мови пояснюється й практично повною відсутністю друкованого слова - книжок, журналів, газет. Чи не єдиним засобом підживлення мови є можливість приймання українських телевізійних та радіопередач.
