"Козаченьки" ніколи розумом і кмітливістю не відзначалися. Бо в Україні завжди були дуже легкі й сприятливі умови для примітивного біологічного виживання. Тут навіть інородці, що пересилилися, вже в другому поколінні тупіють, а в третьому поколінні їх від "козаченьків" вже й не відрізниш. Тупіють, робляться байдужі й благодушні.
Але цю ідилію життя час від час переривають жадібні, підступні й агресивні сусіди.
Тому висновок такий: якщо українці хочуть зберегти власну ідентичність і традиції, то юне, молоде покоління завжди повинно виховуватись в ненависті до всіх сусідів, до іноземців і інородців. "Розливання жовчі", агресивні прояви і злісний настрій в розмовах про сусідів і чужинців має стати нормою.
І ще. (суперважливо!)
Вшановувати героїв треба, перш за все, тих, які мали якийсь успіх, а не були "невинно убієнні", чи заморені голодом, який влаштував лукавий сусід.
Не вбитих і замордованих треба вшановувати, а тих хто воював і мав успіх: звільняв міста й селища від окупантів, або, хоча б утримував плацдарми, до приходу основних сил, що позитивно вплинуло на подальший перебіг подій.
Тому що цивілізацію рухають переможці, а не ті хто люблять безкінечно молитися й співати тужливі пісні.
..............
Якби українці виховувались би в такому дусі, то ніколи б Президентами не стали б ні Кучма, ні Янукович, ні Зеленський.
Але для цього нам потрібно відмовитись від "толерантності", від так званих"європейських цінностей", які нам 30 років нав'язують співплемінники Зеленського.
І чітко уяснити, що такою як більшість країн Європи Україна не буде ніколи, бо в нас інші геополітичні і природно-кліматичні умови.
