а пам'ятеєте, який день був вирішальним у лютому 14-го?
не число, а день?
я пам'ятаю - четвер. увечері я йшов додму, телефон з радівом розряджений вщент. йшов і плакав, бо темно. це була сама довга дорога. відчай.
потім, на ранок звістка, що беркути з вв-шниками побігли. надія, що то правда, здавалася такою примарною.
зараз, крім віри в те, що зелені ворюги не вічні, у мене поки нічого немає, але дуже хочеться побачити їх кінець. встигнути.