Що об’єднувало публічних антагоністів?
Перше, Юля хотіла позбутися Ющенка, який на той час був ворогом номер один для неї. І в цьому протистоянні вона була готова з ким завгодно домовлятися.
Друге, через Ющенка в неї розвалювалася більшість, і вона ризикувала втратити прем’єрську посаду, втратити владу.
Її історія взаємин з Януковичем і бажання об’єднатися мають довший шлейф, ніж ми думаємо. У вересні 2005 року я особисто був свідком, як Юля двічі приїжджала у штаб "регіоналів" у "Зоряний", один з разів - із колишнім "завгоспом Кучми" і "директором парламенту" Волковим Олександром. Щоразу вона ходила до Януковича, вела довгі переговори з ним. Янукович тоді ще вихвалявся, що Юля запропонувала серйозні речі, "але ми поведемося дещо інакше". Тоді було обіцяно все: і "ширку", і поділ посад, і імпічмент Ющенкові. Але через декілька днів Президент Віктор Ющенко і опозиціонер Віктор Янукович підписали меморандум про взаєморозуміння, як кажуть у парламентській курилці, він її тупо киданув. Не вперше і не в останнє, але Юля щоразу наївно йшла на ці переговори, бо зажди була зацікавлена у "ширці". Набагато більше, ніж Янукович.
