Слово пацана, це на зоні.
А у міжнародних відносинах, це документ, ратифікований усіма сторонами, з чітко прописаними процедурами, узгодженнями і діями.
Не було ані ратифікациї, ані процедур.
Це все, звісно, можуть довго розповідати США, Британія та кацапстан. Але факт лишається фактом - всі папірці не є фізичними законами, й вартість папірців визначається тільки тим, чи їхні підписанти відомі виконанням написаного.
Власне, саме тому вже кілька разів починалося Велике Очкування серед країн НАТО в Європі. Бо святий п'ятий параграф - це такий самий папірець, й всі це добре розуміють. Й процедури там прописані настільки "чітко", що очкування невеликих країн досягло крещендо, коли той НАТОвський мумурандум почали власне читати уважно. З того, що в нас тут проповідували, справи виглядали так: у випадку нападу на країну НАТО (зауваження - визнаного всіма членами НАТО нападу
припустимо член НАТО Угорщина нічого не визнає аби не праізашло гавнішка, шо далі?), всі ті члени НАТО 160 діб збираються з силами, й наприкінці тих 160 діб власне кажуть, чи збираються щось з цим робити.
Після таких читань, навіть до наших блажених бюргерів почало трошки доходити, що все може бути "не так однозначно", особливо у випадку коли США будуть, як зараз, здебільшого перейматися "невтягуванням у війну", а в атакованої країни не буде ЗСУ, котрі можуть самостійно витримувати кацапську навалу на протязі значного часу.
Так шо на зоні чи ніт, а по Будапешту "гаранти" обісралися по самі вуха. Те що Україна при цьому облилася кров'ю, факту чомусь не змінює.