ВАРЯГИ - НЕ РУСЬ. Документи. Ч.2. Лекція історика Олександра Палія
Олександр ПАЛІЙ
Прем’єра була 21 серп. 2021 р.
Фрагмент лекції історика Олександра Палія:
"Аби мізки українців не були загижені неправдою в самій основі розуміння свого походження як народу. Нам потрібна правда для розуміння самих себе, а не вигадування предків.
Тож, чому Русь - не варяги.
У варягів, як відомо, була розвинена власна, дуже фактурна релігія, особливості якої відзначали безліч очевидців, з божествами Тор і Одін, культом потойбічного тощо.
Натомість, за даними арабських та перських джерел 9-10 століть у русів за язичницьких часів нічого цього не відзначається.
Власне, в пантеоні великого Київського князя Володимира не було жодного скандинавського божества, а натомість щонайменше два з шести явно сарматських - Хорс і Симаргл, а можливо й три із шести, тобто половина.
Як так сталося, що в ключовому питанні середньовічної етнічної ідентичності жодних варязьких божеств Русі не було, якщо Русь - варязька?
Вивчивши всі доступні джерела, я впевнений, що моїх аргументів абсолютно досить, щоб легко переконати кожного, хто виділить на це кілька хвилин своєї уваги.
Отже, дані літописів (насамперед Іпатіївського, як найбільш повного і написаного в Україні, хоча список його лише від початку 15 століття).
«Афетово же колѣно и то Варѧзи Свеи Оурманє Готѣ Русь Аглѧнѣ Галичанѣ (мається на увазі Галія) Волохове Римлѧнѣ Нѣмци Корлѧзи Венедици Фрѧговѣ и прочии».
Тобто Русь і варяги - окремі етнічні одиниці.
(944 рік) «Игорь совокупи воӕ многы . Варѧгы . и Русь . и Полѧны . и Словѣны . и Кривичи . и Тиверци . и Печенѣгы наӕ . и тали в нихъ поємъ . поиде на Грѣкы»
Знову Русь і варяги - окремі етнічні одиниці.
(1018 рік) «Поиде Болеславъ . съ Ст҃ополкомъ на Ӕрослава с Лѧхы . Ӕрославъ же множество совокупи Руси . Варѧгы Словены поиде противу Болеславу и Ст҃ополку . и приде Велыню и сташа ѡбаполъ рѣкы Буга».
Ще раз Русь і варяги - окремі етнічні одиниці.
(1024) «Мъстислав же ѡ свѣтъ заоутра и видѣ лежачи исѣчены ѿ свои̑хъ Сѣвѣръ и Варѧгы Ӕрославлѣ и реч̑ кто сему не рад̑ се лежить Сѣверѧнинъ а се Варѧгъ а своӕ дружина цѣла».
ѣ, нагадаю, читалася як українська "і", або середній звук між "и" і "і".
Тобто князь Мстислав, виставивши руську дружину і сіверян проти варягів, радіє, що загинули переважно сіверяни та варяги. Чи могло б таке бути, якби варяг дорівнював русину?
А ось з Ніконовського літопису:
(1043) «Пакы на весноу посла князь великый Ярославъ сына своего Володимера на Грекы, вда ему воа многи, Варяги, Русь, и воеводьство поручи Вышате, Яневу отцю».
Знову Русь і варяги - окремі етнічні одиниці.
А ось звідти ж:
«И поиде Володимеръ на Царьгородъ в лодияхъ. И прошедъ порогы, и приидоша в Доунай. Рекоша Русь Володимеру: "Станемъ зде на поли", а Варязи рекоша: "Поидемъ подъ городъ". И послуша Володимеръ Варягь и отъ Доунаа поиде къ Царюградоу с вой по морю». Тобто, якщо русь дорівнює варягам, то вони говорили самі з собою, а потім Володимир послухав когось із них.
Більше того, навіть коли в Новгороді та Володимиро-Суздальському князівстві після монголо-татарської навали, на тлі бажання предків московитів позбутися ідеологічного домінування Києва й Русі, виникла історія про прикликання варязьких князів з-за моря (хоча насправді Новгород сам 970 року отримав князя з Києва), у літописах все ще пару сот років писалося, що варягів кликала … і русь.
Хіба таке могло б бути, якби русь була ідентична варягам?
Ось русь кличе варягів (самі себе?):
«…при сего цесарстве [византійського імператора Михаїла] придоша Русь, Чюдь, Словене, Кривичи къ Варягомъ, реша: «земля наша велика и обилна, а наряда в неи нетуть, поидите княжитъ и володетъ нами».
(Новгородська Кормча, 1280 р.),
«…при сего цесарстве придоша Русь, Чюдь, Словене, Кривичи къ Варягомъ, реша: «земля наша велика и обилна, а наряда в неи нетуть, поидите княжитъ и володетъ нами».
(Варсонофьєвська Кормча, 14 ст.)
«При сего же цесарстве (Михайла) придоша к Варягам Русь, Чюдь, Словене, Кривичи и рекоша имъ: «земля наша добра и велика и обилна, а наряда в неи нет, придете княжит и владеть нами».
(Синодальний рукопис)
Так само і в Лаврентіївському літописі (у найранішому списку літописів, 1377 р.), в описі цієї історії, вставленої в літопис у Новгороді чи Суздалі наприкінці 13 століття, русь теж не запрошена, а та, що запрошує варягів: «реша русь, словени, чудь и кривичи…»
То як, варяги знову запрошують самі себе і самі з собою сперечаються?
Ну і наостанок, аби ніхто не сумнівався:
Чому Балтійське море у слов’ян і візантійців називалося Варязьким, а Чорне море - Руським?
Тож, хіба міг існувати такий топографічний кретинізм навіть у самих слов'ян, якби Русь була на півночі, а варяги були Руссю?
А згаданий у літописах шлях із варяг у греки - це саме шлях з Балтійського моря у Чорне, до Константинополя, а не шлях з Києва до Чорного моря.
Лишається питання. Хто ж були варяги? Аби дізнатися про це, дивіться наступну лекцію.
