Діло в тому, що Тягнибок про ситуацію в країні знав набагато більше ніж прості люди.
Без сумніву!
Тому й повторював на кожному кроці: " В Україні немає революційної ситуації", що означало: "Люди,почекайте хоча б з півроку!"
Але "непрості" люди не могли чекати: перший етап -розграбування країни - пройдено, другим мала бути революція, третім -війна.
"Як нема?!- сказали непрості, -А ось студентів наші ректори прислали! Не хочуть більше стояти? Їм холодно?? А по нирках?!" Студенти розбіглися. Довелося в гру вступити Найємам, в усіх ЗМІ волати про побитих дітей. Народ зітхнув і приречено поплентався
на заклання в революцію.
Непрості революціонери сказали,що "старих збанкрутілих" політиків їм не треба -самі с усамі, тому знайдуть справжніх "народних" лідерів. І дійсно -знайшли Кобу з Булатовим. Правда поставити сцену, організувати приміщення та побут довелось збанкрутілим.
Час ішов, люди співали, революція не розвивалась, крові було мало. Довелось кривоохоронцям розквасити декому обличчя.
Напруження зросло, температура повітря впала. Прості все наполегливіше смикали збанкрутілих: "Що робити?". Ті повторювали: Стояти!
І тут одного дня (молотови вже були розфасовані і роздані агентам непростих) на сцені з'явився Коба і закликав:
- Всі на Грушевського!
- Ми смєло в бой пойдєм! - відповіли прості.
- І ми за вамі! - Коба.
- І как одін умрєм! - прості.
- Нєт, умірайтє самі! - писав на другий день Коба з Німеччини.
Температура на Майдані різко зросла, не дивлячись на 10-градусний мороз. Палаючі шини, розбиті голови, вибиті очі... Нарешті полилась кров, так потрібна непростим.
Агенти непростих працювали на дві ставки: вдень вони рубали голови викраденим майданівцям в Маріїнському парку, а вночі в теплому приміщенні після гарячої порції смачної їжі вчили простих " за жизнь". Тих, хто неохоче піддавався навчанню, викрадали і рубали їм голови.
В країні різко зросла кількість правоохоронців-прихильників "воєвавшихдєдов". За цю прихильність їм платили грубі гроші. ...
Далі буде, можливо
