Ну от і пройшли перші три тижні служби.
Головне питання: як нам вдається ще й досі тримати фронт?
Відповідь: бо у рашистів напевне ще більша срака.
МТЗ. В принципі більш-менш нормально. Зольдати одягнені і взуті, але при видачі речового майна практично всі щось не доотримали - то фліску, то теплу білизну чи теплі штани, що повинні видавати ніхто не знає. Все гамузом накидають в баул, розписуєшся в атестаті і якщо щось не додали, то пізніше хрен, що доведеш. Вже писав по броніках - є корсари, але замінити убогі поліцейські на них нема можливості - ніхто не знає, як це провести по баманам. Бюрократія і бамажна волокіта - зашкалюють, тільки й встигаємо, що ставити підписи за інструктажі, які звісно ж, ніхто не проводить. Отримати довідку форми 5 - ще той квест, пройшов 21 день, а ще ніхто так і не отримав.
Зброї вдосталь. Старі радянські зразки. Є нульова, є розйобані в злам. Але хоч так.
Харчування в цілому нормальне. Картопля вже дістала. Часто дають рибні консерви - ставрида та шпроти. Звісно ж тушло. Каші - гречнева, пшенична, перлова, рисова. Солоні огірки, квашена капуста, ікра кабачкова, мариновані гриби. Буває свіжа курятина та риба тіпа хек. Фруктові соки. Бувають сосиски, щодня масло, явно 73 %, вагове. Короче - з голоду не помираєм.
Щодо офіцерського складу. Старшим офіцерам на зольдати плювати. З ким не розмовляв, то всі говорять, що ставлення у них до солдат не як до людей. Молодші офіцери, сержанти і їдять з нами і сплять. Командування живе в окремому знятому ними будиночку, ну й харчування готують їм окремо. Справжні пани офіцери.
Щодо мобілізованого мняса. Не смійтись з кацапів, у нас левова частка - такі ж самі чмобіки. В цілому, з врахуванням всього негативу пов'язаного з воєнкоматами - в Україні проводять справжню могилізвцію. Середній вік - 45+, всі з хронічними хворобами, після важких травм та операцій. У багатьох на обличчі лежить печатка хронічного алкоголіка. За цей час лише у нас було три епілептика, один лунатік та один шизік. Шизіка відправили на обстеження. Решті видали трахтомат і відправили на ПЗВП по учебках. Добровольців - одиниці.
Про грошове забезпечення ще нічого не чули. Його отримали лише ті, хто в частині перебуває з вересня. Так що народ сидить на шиї у своїх родин. Може в кінці листопада щось заплатять.
От така от ситуйовина.