Тут між іншим позицію Маджесті можна тільки підтримати. Будь-який твір русєнькой культуркі може бути цікавий лише людині, котра якогось біса спеціалізується на чомусь там абсолютно пересічному поміж 600+ інших культурок. Захтілося екзотики, ну там став вибір між почитати твори шамана плємєні Мбунга, та Толстоєвскім. Та й то шаман цікавише якось.
Топити за руску культурку може або повний дебіл, котрому чомусь здалося, що передавши такий сигнал суспільству він зайде за людину культурствєну. Або русєнькій, котрому просто стрьомно наразі себе відкрито як русєноково позиціонувати. Такі зустрічалися ще до війни, завжди з одним й тим самим рефреном. Типу "нє ну да тут конєшно ми тут триста років вогнем та сокирою все це лайно русєнькоє впроваджували, а все інше винищували; але в нас якось не вийшло, тому давайте тепер почнемо чесну кункуренцію. З одного боку ви, котрих триста років нищили, а з іншого ми, котрі як клопи на чужій крові триста років пухли. Пущай рєшаєт каждий сам! ну а пока ви там рєшаєте, может и наши подтянуцца с топорамі".
Стосувалося це все будь-якого прояву русєноково застолблєнія території. Назви, істукани, книжки - по кожній темі завжди знаходився такий весь собі святий мрійник про майбутнє, де якогось хріна на рівних правах на українських полицях мала бути представлена руснява макулатура.
При цьому очевидно, що майбутнє передбачає лише два варіанти. Перемогу України, й відповідно повну утилізацію всього цього наслєдія. Або окупацію України (що роблять з українськими книжками та пам'ятниками на окупованих територіях - знімають з гордістю кацапи, й рекламують по всьому інету).
