Свій шлях оборони України Михайло КОВАЛІВ розпочав ще на Революції Гідності. Далі вступив у «Правий сектор» і поїхав воювати проти росіян на український схід. Свою мотивацію добровольця пояснює так:
«Воювати за свою країну – це велика честь для чоловіка».
У 2020 році Михайло підписав контракт зі Збройними Силами України. Потрапив у 24 окрему механізовану бригаду ім. короля Данила. Згодом вирушив на Луганщину, в місто Золоте, де й зустрів повномасштабне вторгнення російських окупантів. Був командиром відділення, обороняв Рубіжне. Під час одного з боїв отримав поранення ноги.
Після тривалого лікування, попри бажання повернутися у військо, через стан здоров’я його перевели на службу в Дрогобицький РТЦК та СП. У групу оповіщення. Коли Михайло спілкується з військовозобов’язаними чоловіками, то часто чує фрази: «що мені дала Україна?», «чому я маю йти воювати?», «а чому не йде Зеленський?». З таких відповідей Михайло дивується. І каже:
«Має бути культ воїна. Що ми нащадки запорізьких козаків, січових стрільців, ОУН і УПА. Але на жаль, часи лицарів вже не ті. І всі лицарі сьогодні – на сході. Натомість у тилу залишилося дуже багато тих, кому найголовніше, щоб у холодильнику була ковбаса. Питання – звідки ти, яка твоя історія, майбутнє – їм не цікаві. Ось таким людям дуже важко пояснювати, для чого треба воювати за свою країну. Вони цього не розуміють».
Михайло каже, що як тільки дозволить здоров’я, повернеться до побратимів на передову.
✍️Служба зв'язків з громадськістю Львівського ОТЦК та СП
